Несвідомо чи напівсвідомо чоловіки вдаються до буцімто об’єктивності в оцінках статевих домагань чи зґвалтувань: звинувачують жертву, виправдовують ґвалтівника, шукають пом’якшуючі обставини чи взагалі зводять насилля до іронії та жартів. Навіть ті з чоловіків, які визнають та засуджують насилля, шукають його корені в психічних розладах, оминаючи тим самим некомфортну і болючу істину: в суспільстві, побудованому на владі та підкоренні, насилля є одним із варіантів норми.