Війна забрала ще одну людину, яка стояла «біля витоків». Цього разу — біля витоків веганського руху (із відтінком анархізму) в Україні 2000-х. Цього чоловіка звали Максим Науменко. Він загинув 11 жовтня 2023 року у...
Колонка Дмитра Мрачника про пошук зради Заходу, їхню можливу реакцію на болючий контрнаступ на півдні — і безглуздість тези «вступ до НАТО в обмін на території».
Після вигнання росіян з Київщини стало очевидним, що Україна вистояла, і початковий план Кремля провалився. Тепер ворожі зусилля сконцентровані на Донбасі.
Коли Україна відмовиться від строкової служби та запровадить більш комфортну та ефективну систему військової підготовки?
Ми вбиваємо та гинемо вже не просто за своє існування, а за звільнення нашої частки світу від згубного, токсичного впливу Росії, що постала як новітня фашистська імперія.
Російський солдат-пролетар бачить українську «буржуазну» жінку й хоче ґвалтувати, вбивати, палити і грабувати з новою силою.
Серед багатьох трагічних образів, що зустрілися нам під час російського вторгнення в Україну цього тижня, найвиразнішим та наймоторошнішим для мене став образ жінки, що зіткнулася з озброєними солдатами на міській вулиці.
Росію треба добивати. Випалювати цю державу як українські селяни випалюють суху траву.
Наразі, окрім України не існує таких країн, де б антифашизм втілився на практиці без ідеологічних забобонів, у найголовніших його проявах: захисту свободи та гуманізму.
Ті, хто ще кілька років тому соромився свого українського походження, раптово згадують про коріння та ставлять його попереду всіх інших складових ідентичності.
Воєнний стан та ліві ініціативи щодо економіки гармонічно співіснують, адже ці ідеї можуть бути ефективними в терміновій перспективі, а війна, в свою чергу, легітимізує їх навіть в очах людей, котрі не поділяють їх у мирний час.
Ми переклали нещодавно статтю Славоя Жижека щодо російського вторгення в Україну. Риторика Жижека має сліди “погляду ззвоні”: його порівняння сирійсього та українського контекстів є не найвдалішими через різницю в риториці сторін конфлікту, а важлива роль Заходу не дозволяє ліпше розгледіти історичну тяглість та автономність російсько-українського конфлікту. Тим не менш, Жижек, на відміну від більшості інших західних лівих (та “лівих”) не знаходить причину в так званій “експансії НАТО”, ба більше висміює їхні позиції та викриває Ільїнівське підґрунття Путінської ідеології.
