Путінізм не є агентом Історії, оскільки успадкована інфраструктура й патологічний фетишизм інертні, як і путінська політика вторгнення. Історію творить не російська імперіалістична політика, а явище українського спротиву.
Реакции россиян на путинское решение о «частичной мобилизации» очень разнообразны. Среди них у меня вызывает непонимание одна реакция, а именно — искреннее недовольство тем, что соседние страны-участники ЕС не идут навстречу потенциальным «уклонистам»
Пропонуємо до вашої уваги рефлексію на роботи Ксенії, котрі вже зараз окреслюють траєкторії того, яким чином йтиме мистецька мова про війну, яка відбувається прямо зараз.
Проблема в тому, що ця максима базується на все тому ж російському консервативному дискурсі. Аби зрозуміти чому, варто спробувати відповісти на питання, кого ми маємо на увазі під “рускіми”, стверджуючи що “немає хороших рускіх”.
Even right now, as history is shaking and vibrating, we cannot say that the old is dying, but neither the new is able to be born.
Навіть зараз, в момент коли історія гойдається та вібрує, ми не можемо сказати, що старе помирає, хоча нове дійсно все так само не може народитися.
Deshalb müssen wir nach unserem Sieg nicht nur die Überreste des russischen Imperialismus vernichten, sondern auch zur weltweiten Avantgarde bei der Rückkehr zur Politik der Werte werden.
Putin`s fascism allows individualism to exist only in the frames, safe for putinism. This way, the regime destroys the nature of the individual, only quasi-individual visibility of which remains.
We, leftists, should continue to look a step ahead and, in addition to our anti-imperialist struggle today, think about structural steps that could ensure the security of the Ukrainian economy.
Путинский фашизм разрешает индивидуализму существовать только в тех рамках, в которых он безопасен для путинизма, таким образом, режим подрывает природу индивидуального, оставляя лишь квазииндивидуальную видимость.
Так в России любят женщин. Так вождь империи любит Украину. Новое Восьмое марта должно уничтожить эту любовь.
Воєнний стан та ліві ініціативи щодо економіки гармонічно співіснують, адже ці ідеї можуть бути ефективними в терміновій перспективі, а війна, в свою чергу, легітимізує їх навіть в очах людей, котрі не поділяють їх у мирний час.
