Останні кілька днів несеться купа жартів з приводу зміни ідеології президентською партією «Слуга народу» — з «лібертаріанства» на «соціал-лібералізм». Вони переважно двох типів: направлені на сам факт зміни ідеології або ж на вибір «чогось поміж лібералізмом та соціалізмом», як це презентував новий партійний голова Олександр Корнієнко. Звісно, те що в СН жонглюють словами, в яких не тямлять — це кумедно, а те, що партія за 93 дні буття «лібертаріанською» кардинально змінює ідеологію — ще кумедніша реалія українського «парламентаризму». 

Але з самим соціал-лібералізмом (якби Корнієнко своїм ротом ще нормально міг це сформулювати!) — доволі вдалий хід. Це компромісна центристська ідеологія з величезною традицією, якою можна виправдати ледь не будь-які «ліві» та «праві» політичні рішення. До того ж, як демонструють останні європейські тренди (французький президент Еммануель Макрон і його партія «Вперед, Республіка», італійська партія «Рух п’яти зірок»), ця штука працює в якості catch all навіть краще за християнську демократію. Будь я, не дай боже, політтехнологом СН, одразу б запропонував хапатися за бренд «соціал-лібералізму» і розкручувати його.

До речі, сучасний Євросоюз можна охарактеризувати як такий, що рухається від компромісу соціал-демократів із християнськими демократами до соціал-ліберального компромісу. 

Серед факторів цього руху — криза соціал-демократії,  ріст популярності фракції Європарламенту «Renew Europe», рух лібералів до центру на фоні маргіналізації відвертих неолібералів на правому фланзі з євроскептиками та новими правими, активність Макрона в темі розбудови Євросоюзу, зменшення клерикальності населення, а, отже, й потенційна криза християнської демократії.

Крім цих європейських ідеологічних трендів варто додати ще й стрімкий ріст популярності екологічних партій та їхній рух «вліво». Лібералів у Європейській партії зелених — меншість. До того ж кілька днів тому латвійський «зелених» вигнали з ЄПЗ за підтримку Республіканської партії США та Дональда Трампа. Думаю, через 5-10 років ключовими силами в Європарламенті будуть, знову ж таки, не соціал-демократи і християни, а соціал-ліберали та екосоціалісти.

Що з цього українським лівим? Варто розуміти, що святе місце порожнє не буде, коли і попа біс візьме. І захоплення однієї з двох перспективних ідеологічних ніш партією Зеленського — новина загалом позитивна в ряді аспектів. 

По-перше, карикатурно, неоковирно, але СН все ж робить актуальний для європейського контексту ідеологічний вибір. По-друге, соціал-ліберали все ж опоненти не настільки неприємні, як праві ліберали, неоліберали чи лібертаріанці. Ну й найголовніше — можливо, це штовхне лівих до певного ребрендингу на користь екосоціалізму, актуальність котрого не лише в лівішанні та популяризації «зелених», а й у підйомі екологістського проекту «Green new deal» у США (його підтримує кандидатка у президенти з найбільшими шансами — Елізабет Воррен), що передбачає розширення механізмів державного планування.

Наївно сподіватися, що екологістський наратив здолає постмодерну кризу й не буде перемелений розчаруванням та іронією. Як бачимо з потоку висміювання Грети Тунберг людьми, котрі не є конспірологічними фріками та не заперечують глобальне потепління, екологічний нарратив попри його об’єктивну актуальність (та небезпеку в разі ігнорування) не здатен стати стрижнем нової «великої ідеї». Але все ж саме екологічні ідеї отримують набагато більше соціального схвалення на всіх суспільних рівнях в порівнянні з класичними ідеями лівих.

До того ж в Україні проблема з «соціалізмом»  схожа на аналогічну проблему в Штатах. Перша асоціація не працює так, як вона працює в Західній Європі, і соціалізм асоціюється з совдепівською спадщиною, а не з потенційними трансформаціями, направленими проти домінування ультракапіталістичної логіки в усіх сферах життя. Тому навіть це перше враження щодо соціалізму та екосоціалізму відрізняється приблизно настільки ж, наскільки відрізняється перше враження про Наталію Вітренко та Александрію Оказіо-Кортес.

Щоправда, якщо йдеться про ідеології в Україні, варто завжди пам’ятати: наші висновки багато в чому все ж залишаються романтичним теоретизуванням «реальної політики».

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
• DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
• LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS