Путінізм не є агентом Історії, оскільки успадкована інфраструктура й патологічний фетишизм інертні, як і путінська політика вторгнення. Історію творить не російська імперіалістична політика, а явище українського спротиву.
Після вигнання росіян з Київщини стало очевидним, що Україна вистояла, і початковий план Кремля провалився. Тепер ворожі зусилля сконцентровані на Донбасі.
Коли Україна відмовиться від строкової служби та запровадить більш комфортну та ефективну систему військової підготовки?
Усе частіше Бахмут та його околиці порівнюють з легендарним Верденом. Чергова історія з цього напрямку від Дмитра Мрачника.
Про закон 8271 — нововведення щодо відповідальності військових за порушення наказів, дезертирство, погрози командирам тощо. Тверезо та без емоцій.
Раніше для радянських істориків майже вся історія СРСР була втіленням в життя рішень з’їздів Комуністичної партії та пленумів ЦК КПРС, які «з великим ентузіазмом зустрічали усі верстви радянського народу». Тепер історія – це втілення в життя «ідеї державності» або «національної ідеї».
Ми вбиваємо та гинемо вже не просто за своє існування, а за звільнення нашої частки світу від згубного, токсичного впливу Росії, що постала як новітня фашистська імперія.
Вісім років війни й окупації — достатній термін і для напрацювання концепції, і для створення на цій базі певних документів, які б регламентували, що і як має бути зроблено після переходу окупованих територій під ефективний контроль України, а що конче має бути виконано ще до того, як українські прапори замайорять над Юзівкою і Акʼяром.
Поділюся деякими висновками з останнього бойового виїзду, до інтенсивності якого я виявився не готовим. Можливо, це комусь допоможе.
Пропонуємо до вашої уваги рефлексію на роботи Ксенії, котрі вже зараз окреслюють траєкторії того, яким чином йтиме мистецька мова про війну, яка відбувається прямо зараз.
Останні удари по Україні з території Білорусі ніби ставлять питання ребром: або білоруси щось роблять, або ми втрачаємо терпець. І в цьому криється наступний неприємний нюанс: Москва саме цього й хоче. Їй потрібно втягнути Білорусь у війну.
Поговоримо про добро та примус до нього. А ще – про межі гостинності й терпимості у часи війни.
