Чому робітничий клас навертається до фашизму та обирає регрес
Світ має велику проблему, і вона виявляється ось у чому: його робітничий клас дедалі стрімкіше навертається до фашизму як порятунку з пастки модерності. Зараз поясню, що я маю на увазі для тих, хто не зовсім поставив крапки над «і», хоч я підозрюю, що більшість вже це зробила.
Уважно роззирнімося навколо. Що ви бачите? Британію. Америку. Індію. Філіппіни. В усіх кутках земного шару робітничі класи — всередині історичного Великого повороту. Вони були надійною базою сили — політичної, культурної, соціальної — для лівих, або, хоча б, для центру. Але дедалі частіше вони голосують за правих. Жорсткіших і жорсткіших правих.
Давайте наведемо приклад Британії та Америки. У Британії Лейбористська партія — її спектр зліва від центра — спиралася на «червону стіну» робітничого класу виборців (умовне позначення округів, що голосували за лейбористів, суцільно перекриваючи північ Англії; у 2019 році «стіна» помітно «посиніла» — округи віддали голоси за консерваторів, — ред.). «Червона стіна» цілковито, повністю зруйнована. Робітничий клас в Британії нині набагато більше налаштований проголосувати за консерваторів, ніж за лейбористів.
Але не лише за консерваторів у звичайному сенсі. За ультраконсерваторів. Дні тетчерівського методичного, прагматичного урізання видатків минули; вони не були цілковито злісними, ідеологічними, корумпованими та наскрізно фанатичними (якщо хочете — не погоджуйтеся), але робітничий клас їм здебільшого протистояв.
Однак Британія наших днів не могла бути надто відмінною. Маємо порочне коло консервативних лідерів, кожен з яких на диво гірший попереднього. Коло почалося зі стриманої жадібності Девіда Кемерона, хвалі вісьмидесятим, надмірної жорсткості. Далі слідував роботизований брекзітизм Терези Мей, побудований на ксенофобії, фанатизмі, люті, ресентименті, дезінформації, брехні та відвертій тупості. А це, в свою чергу, проклало шлях вражаючій корупції, млявості, некомпетентності та продажності уряду Бориса Джонсона. Враховуйте той факт, що його міністр охорони здоров’я уклав багатомільйонний контракт на поставку коронавірусних тестів… із хлопцем, що управляв його пабом.
Ви можете подумати, що робітничий клас має бути засмучений, навіть розлючений через все це. Але це дуже далеко від правди. Британія бачила це порочне коло все більш лихих, некомпетентних, руйнуючих країну лідерів саме тому, що робітничий клас нині схиляється голосувати за консерваторів, більше та впевненіше.
Британський робітничий клас зараз має такий вигляд, і якщо це приголомшує, то так і має бути. Рибалка, який голосував за Брекзит, не має улову, розоряється, не може прогодувати родину, і досі не усвідомлює, що Брекзит був Великою брехнею… а отже, він голосує ще більш консервативно. Фермер, який голосував за Брекзит, не має кому більше експортувати в Європі — експорт знизився до 90% у багатьох секторах — він буквально втрачає свою ферму і… відповідає ще більш консервативним голосуванням. Професіонал низького рівня, який сподівається стати середнім класом, а зараз має платити за освіту, пенсію, охорону здоров’я тощо — продовжує голосувати ще більш консервативно.
Що, врешті, трапилося з Британією? Перед тим, як я відповім на це запитання, давайте також врахуємо приклад Америки.
Перемогу Байдена представляють як тріумф робітничого класу, але це не так. Робітничий клас Америки не підтримував Байдена як такий, закликаючи до об’єднання як соціальної групи. Байдена проштовхнули меншини з усіх соціальних шарів, таких як азіати тут, чорні там, латиноси ще де інде. Робітничий клас в Америці жахливо, жахливо роздроблений і, за великим рахунком, голосує вкрай консервативно.
Знову ж таки, не якосьь мейнстрімно, не помірно консервативно. А приголомшливо реакційно, огидно, гротексно, фанатично консервативно. Ви таких знаєте. Американський робітничий клас голосує за людей на кшталт Марджері Тейлор Грін (послідовниця конспірологічного культу QAnon, — ред.), яка, здається, буквально переслідує та атакує своїх колег у Конгресі. Таких як Метт Гейтс — мерзотника найвищого гатунку (Гейтс — конгресмен, лібертаріанець і палкий прибічник Трампа; після звинувачень у торгівлі людьми, за свідченням NYT, просив помилування у президента, — ред.). Врешті, звичайно, білий робітничий клас став персональною іграшкою Дональда Трампа, його культом, його особистим екстремістським рухом, жорстокістю, жадібністю та руїною.
Якщо ви вважаєте, що я жартую, візьміть до уваги ось що: чим бідніші американці, тим ймовірніше вони проголосують за республіканця. Приблизно те саме зараз у Британії. І цей тренд поширюється по всьому світу.
Це неймовірно тревожне явище. Врешті, щоб зрозуміти, чому, достатньо лише поглянути на Америку та Британію. Як вони стають занепадаючими або повністю занепалими державами? Це результати токсичного, порочного кола. Виборці з робітничого класу обирають консерваторів. Але, звичайно, консерватори потім запроваджують жорстку економію. Вони приватизують все, що потрапляє в поле їхнього зору, та дерегулюють те, що залишилося.
В результаті, в Америці життя простої людини розвалюється. Замість державної медициния, освіти, пенсії тощо, оскільки при консерваторах все стало приватизованим, ціни зростають астрономічними темпами. Врешті, американці почали віддавати усі накопичення за те, чим вони відомі зараз — за охорону здоров’я або дитячу освіту.
Врешті, американці почали жити та вмирати у вічних боргах. Якщо я скажу це американцям, вони подивляться відомим пустим поглядом — і що? Але вони не розуміють, що гіршого стану бути не може. Чому? Просто згадайте про Веймарську Республіку (Веймарська Республіка — неофіційна назва Німеччини після повалення монархії внаслідок розгрому в Першій світовій війні, — ред.). Як вона перетворилася на нацистський Третій Рейх? Оскільки німці не могли оплатити рахунки, переживали страшну депресію, а життя простої людини розвалювалося — вони стали на бік фашизму.
Чому? Нацисти звинувачували у бідах простого німця ненависні тривалий час меншини. Як відомо, євреїв, але також поляків, геїв. Будь-кого, слабшого за «справжнього» німця істинної та чистої крові. Це був старий і відомий демагогічний прийом. Бачите, лиха простого німця були реальними. Їхні життя розсипалися. Вони не могли оплатити рахунки та звести кінці з кінцями. Нацисти дали їм цапа-відбувайла.
І, за те, що вони дали людям в такому жахливому положенні цапа-відбувайла – людям, які були розбиті морально, соціально, культурно, економічно, духовно – вони отримали в нагороду фанатизм, культ на межі з одержимістю. Це не була їхня провина – добрих німців з робітничого класу. Вони могли видихнути з полегшенням. Щоб потім вибухнути неконтрольованим шалом. Це була провина тих ненависних меншин – лиха доброго німця, чоловіка чи жінки з робітничого класу – і все, що їм залишалося, це очищення суспільства від цих ненависних, безсилих інших.
Чи щось з цього звучить знайомо? Звучить.
Це точно – підкреслюю, точно те, що відбувається в Британії та Америці сьогодні. Трамп прийшов і дав робітничому класу цапа-відбувайла за його лиха – мексиканців, євреїв, мусульман. Білий робітничий клас відповів вибухом фанатичного захоплення, що дозволило Трампові побудувати культ. Він використав цей культ особистості та невмирущу прихильність робітників, щоб очистити Республіканську партію від будь-кого, хто стоїть на шляху супроти повторення Великої Брехні, що вибори були фальсифіковані – що зараз об’єднано з наступною Великою Брехнею про те, що ніколи не відбувалося спроби заколоту.
Це історія Веймарської Республіки, що повторюється з жахливою, нав’язливою точністю. Лиха американського робітничого класу – дуже, дуже реальні. Неможливо жити пристойним життям, будучи американським робітником сьогодні – фінансово ти не просто на краю, ти тонеш, і навіть при цьому на тобі їздять. Вони не можуть сплатити рахунки навіть частково – соціальний індикатор, що зазвичай сигналізує про перехід до фашистського суспільства.
І, врешті, чия це провина? Це провина самого робітничого класу, що голосує за консерваторів, насамперед. Але ніхто не любить бути неправим – особливо, коли демагог наклав на тебе закляття чорної магії, і дає цапа-відбувайла, якого можна демонізувати за твої лиха.
Тепер подивіться на Британію. Бачимо таку саме динаміку. Про що насправді був Брекзит? Він був про знаходження цапа-відбувайла. І врешті, у 2015 та згодом, життя британського робітничого класу було зруйновано. Британія постраждала навіть більше, ніж Америка – її індустріальна база була розграбована, всі стабільні роботи – знищені, міста залишилися занедбані, а люди там – покинуті.
Життя робітничого класу стало вправою з відчаю, люті та руїн – так само, як в Америці, злетіли показники суїциду.
Але кого звинувачувати за цей безлад? Сам робітничий клас. Це мало вирішальне значення в обранні Девіда Кемерона, чий консерватизм запровадив жорстку економію, яка до середини 2010-х років закінчила роботу по знищенню оптимізму, віри, солідарності, довіри до себе, впевненості, можливостей робітничого класу.
Вступаємо на наступну стадію циклу колапсу. Саме тому робітничий клас відповів вибухом фанатичної радості, коли йому були дані цапи-відбувайли – європейці. Складно уявити смішнішого цапа-відбувайла, ніж ввічливі та дружні європейці. Британські робітники, тим не менш, навчилися щиро ненавидіти європейців, як злісних та розбещених ворогів, брудних та нечистих чужинців, мігрантів, що крадуть робочі місця. Робітничий клас Британії вибухнув ксенофобією, фанатизмом, злістю, огидністю.
Так само як і в Америці, магічний трюк зі створення цапа-відбувайла, щоб звинувачувати його в проблемах, які вона сама створила, спричинив популяризацію консерватизму в серед робітничого класу. Та кінцевий результат для Британії був катастрофічний – за правління Джонсона, Британія стає такою ж занепалою державою, як Америка, місцем без діючої суспільної угоди, де Національна служба охорони здоров’я продана, а BBC приватизоване. Це найбільше вдарить по робітничому класу – і все ж вони так само прив’язані до Бориса, як білий американський робітничий клас до Трампа, на такому ж рівні, якщо не із ще більш безглуздим, бездумним захопленням.
Саме тому Британія та Америка почуваються як суспільства, які нині не можуть бути приведені до ладу. Робітничий клас зробив свій вибір, і цей вибір – на користь ксенофобії, люті, потворства, тупості, ненависті. Дайте їм когось, щоб ненавидіти, і, здається, вони вітатимуть вас, закриваючи очі на все інше. Їхні власні життя занепадають. Їхня власна експлуатація та руїна. Їхня власна дегуманізація та перетворення на товари як простих одноразових гвинтиків у машині прибутку.
Щойно ви даєте теперішньому робочому класу когось, щоб ненавидіти, ви матимете їхню прихильність із будь-чим, справді будь-чим. Трамп дав сотням тисяч американців безпорадно померти від ковіду. Чи когось це турбує? В Британії Бориса Брекзіт зруйнував економіку в спосіб, який ще ніколи не бачили. Врешті, нікому немає до цього діла. Точно не комусь із робітничого класу.
Беріть цей трюк та повторюйте. І ви отримаєте Володимира Путіна. Нарендру Моді. Родріго Дутерте. Зростаючих фашистів Європопи, Ле Пенів тощо.
Сучасне суспільство не може функціонувати, коли єдиний політичний, соціальний та культурний пріоритет робітничого класу – когось ненавидіти. Звинувачувати його в своїх лихах. Врешті, цапів відбувайлів достатньо легко уявляти. Є багато страт, нижчих за робітничий клас, навіть бідніших та набагато безсиліших – від меншин, яких можна маргіналізувати, до біженців тощо – лише оберіть. Але робітничий клас, чиєю єдиною турботою є втамовувати свою спрагу до ненависті, не може бути колесом функціонуючого суспільства. Оскільки він не вимагатиме функціонцючої суспільної угоди, економіки, де прибутки справедливо розподілені, культури, де життя мають вроджені цінність та гідність, і де не лише гроші мають значення.
Лише робітничий клас може зробити суспільство сучасним. Це один із найбільших парадоксів. Що ми вважаємо вершиною модерності? Європу, Канаду. Місця суспільною угодою, що розширюється, турбується про всіх. Це відбулося завдяки трудящим класам.
Отже, якщо робітничий клас припинить творити сучасність, результат буде передбачуваним. Почнеться регрес. Модерність відкотиться. Відлік часу почнеться у зворотному напрямку. Що це означає? Ну, ви починаєте з фашизму ХХ століття і відмотуєте час зі швидкістю світла, поки не повернетесь до феодалізму та кріпацтва – підбадьорюючи свою експлуатацію та знелюднення з боку тих «шляхетніших» – багатіших, жорстокіших, жадібніших, більш байдужих ніж ви, тому що вони дають вам невеличку позицію в суспільному устрої, яка, принаймні, вище за когось іншого. Вони кажуть, що ви добрі, що ваше життя має значення, цінність, мету – та все це є намаганням примусити ненанвидіти когось іншого, зазвичай жорстоко, задля мети еліт, які зайняті, головним чином, забирання всього, що ви маєте, поки не бачите.
Якщо ви мені не вірите, подивіться критичним поглядом та сьогоднішні Америку та Британію, та скажіть мені, що вони зараз не на цій дорозі.
Питання в тому, чи решта нас доєднається до них.
/Умер Гак, переклала Ксенія Мейта
Підтримати редакцію:
- UAH: «ПриватБанк», 4149 6293 1740 3335, Кутній С.
- Patreon
- USD: skrill.com, [email protected]
- BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
- ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
- DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
- LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS