Як виграти в суді мітингарям-порушникам карантину

Правові режими надзвичайного чи воєнного станів в Україні не введено, тому правила карантину не мають розповсюджуватися на мирні зібрання — мітинги, демонстрації, пікети, флешмоби тощо. Проте Конституція не завжди є аргументом для влади. Тож поліція все одно час від часу складає на протестувальників протоколи за статтею 44-3 (Порушення правил щодо карантину людей) Кодексу про адмінправопорушення, а суди іноді навіть карають штрафами від 17 000 до 34 000 грн. Як вберегтися від цього?

«Нігіліст» публікує основні аргументи, які допомогли жінці-підприємиці з Маріуполя відбитися в суді від такого обвинувачення. Радимо також прочитати і сам текст  рішення, в якому суддя прийшов до висновку про недостатність та недолугість доказів з боку поліції, і постановив закрити провадження в справі відносно обвинуваченої у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Правозахисник Михайло Лебідь, який готував аргументи для жінки, каже, що «чарівного папірця» цих роздрукованих аргументів на захист свободи зібрань може бути недостатньо. Потрібні також додаткові клопотання до суду, свої свідки та докази, і загалом — своя юридична стратегія захисту, яка має формуватися в контексті кожного конкретного мітингу. Михайло закликає звертатися в його організацію «Правозахисна Ініціатива», яка може безплатно допомогти підготуватися до такого судового засідання.

Виграш в Маріуполі був багато в чому зумовлений також тим, що переважна більшість протестувальників на мітингу були дійсно в медичних масках і респіраторах на обличчях, а також трималися безпечної дистанції між групами з «дозволеної» нормою урядової постанови кількості людей. Наголошуємо, що днями правила карантину знову змінились, і Кабінет Міністрів тепер «дозволяє» масові заходи за участю не більше однієї особи на 5 кв. метрів. А організаторам заходів тепер варто слідкувати за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра. Формальне дотримання цих правил не лише збільшує шанси в суді, але й допоможе вберегтися від хвороби COVID-19. 

За інформацією Михайла, з 77 відомих з Єдиного державного реєстру судових рішень про мітинги «в порушення правил карантину» учасники або організатори таких заходів програли 13 разів. Причому чотирьом людям присудили заплатити штраф у 17 000 та 34 000 грн. В 9 випадках суди визнали учасників мирних зібрань винними, але звільнили їх від відповідальності, обмежившись усним зауваженням

До Жовтневого районного суду м. Маріуполь
Головуючому — судді
Шатіловій Л.Г.
Кінт Лідії Олександрівни,
відповідача в справі
про адміністративне правопорушення

Адреса: м. Маріуполь …………………
тел.: …………………

Справа № 263/4215/20

ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 268 КУпАП та ст.ст. 166-167 КАСУ, висловлюю заперечення проти обвинувачення мене у порушенні правил щодо карантину людей. Вважаю, що ані сам факт моєї участі в мітингу, ані мої дії під час мітингу не є протиправними та не підпадають під визначені законодавством України ознаки адміністративного правопорушення. Прошу суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтування заперечення

  1. Матеріали справи не містять доказів мого перебування у групі понад 10 осіб за адресою, про яку йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення.

У протоколі серії АПР 18 № 733157 про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, який 30.03.2020 склала на мене поліція, стверджується, буцім 30.03.2020 я брала участь в проведенні “масових заходів, в яких бере участь понад 10 осіб”, знаходячись за адресою м. Маріуполь вул. Миколаєвська, 89. Про це ж місце подій йдеться і в обох рапортах від 30.03.2020 на ім’я начальника Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від дільничого офіцера та його помічниці з сектору дільничних офіцерів Центрального відділу поліції Д.В. Тищенка та В.В. Грейнерт-Жукової. 

Наголошую, що в фото- та відеоматеріалах, які надала суду поліція, не зафіксовано доказів мого перебування 30.03.2020 у групі понад 10 осіб за адресою м. Маріуполь вул. Миколаєвська, 89. Не стверджують, буцім я перебувала в групі більше 10 осіб, у своїх поясненнях і люди, яких поліція залучила у якості свідків.

Я та інші учасники мітингу усвідомлювали небезпеку пандемії хвороби COVID-19, і не планували сприяти розповсюдженню хвороби. Тому особисто я та переважна більшість учасників мітингу 30.03.2020 були в медичних масках,  перебували як мінімум на вул.Миколаєвська, 89 в групах людей кількістю не більше 10 осіб кожна, а також трималися рекомендованої Міністерством охорони здоров’я України відстані у мінімум 1,5 метра між такими групами людей.

  1. Кабінет Міністрів, органи місцевого самоврядування України і їх посадові особи не уповноважені забороняти та визначати правила проведення мирних зібрань за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного чи воєнного станів

У протоколі серії АПР 18 № 733157 про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, який 30.03.2020 склала на мене поліція, стверджується, буцім я порушила п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 16.03.2020 та розпорядження №89-р міського голови м. Маріуполь від 24.03.2020. 

Стаття 44-3 КУпАП (Порушення правил щодо карантину людей) має бланкетний характер, тобто закріплює загальні ознаки правил поведінки, для встановлення ознак яких слід звертатися до норм інших нормативних актів – Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та «інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами».

Згідно з ч. 1 і ч. 4 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину можуть бути встановлені тимчасові обмеження прав фізичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. Проте слід зазначити, що Кабінет Міністрів, органи місцевого самоврядування України і їх посадові особи згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції, зобов’язані встановлювати такі обмеження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування України і їх посадових осіб, згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції, мають прийматися на основі Конституції України, і повинні відповідати їй.

В чинній на момент проведення мітингу нормі п. 2 ч. 2 Постанови № 211 Кабінету Міністрів, що була затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 215 від 16.03.2020, йдеться про заборону «всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Аналогічна норма міститься в п. 2.2 ч. 2 розпорядження №89-р міського голови м. Маріуполь від 24.03.2020.

Згідно з Конституцією України, права і свободи людини і громадянина мають захищатися судом (ч. 1 ст. 55 Конституції). Суд як орган державної влади (ч. 1 ст. 6 Конституції) зобов’язаний діяти лише на підставах, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції). Конституція України має найвищу юридичну силу в ієрархії системи нормативно-правових актів України, а підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування України та їх посадових осіб мають прийматися на основі Конституції України, і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції). 

За аналогією закону (ч. З ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України), у разі невідповідності підзаконного правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд має застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що підзаконний правовий акт суперечить Конституції України, суд має не застосовувати такий правовий акт, а має застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії (ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

А норма Конституції про право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ч. 1 ст. 39 Конституції) є нормою прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції).

У відповідності до ст. 39 та ч. 2 ст. 64 Конституції України, за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану, «громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування». А ч. 2 ст. 39 Конституції чітко і вичерпно вказує на можливий спосіб обмеження свободи зібрань за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану: «Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону».

Звідси випливає, що затверджені Кабінетом Міністрів України та міським головою м. Маріуполь вищезгадані правила щодо масових зібрань під час карантину суперечать Конституції України у випадку реалізації права на свободу мирних зібрань (зборів, мітингів, походів, демонстрацій). Кабінет Міністрів та міський голова м. Маріуполь не уповноважені забороняти та визначати правила проведення мирних зібрань навіть під час карантину за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного чи воєнного станів. 

Забороняти проведення мирних зібрань може виключно суд (ч. 2 ст. 39 Конституції), а не Кабінет Міністрів України та міський голова м. Маріуполь. Кабінет Міністрів, органи місцевого самоврядування України та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції). А нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування України та їх посадових осіб мали б прийматися на основі Конституції України, і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції).

Кабінет Міністрів України та міський голова м. Маріуполь не уповноважені визначати правила проведення мирних зібрань навіть під час карантину. Оскільки виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, зокрема й право на мирні зібрання, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина (п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент (ст. 75 Конституції), що означає, що жоден інший орган державної влади, включно з Кабінетом Міністрів України, не уповноважені приймати закони (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002). Верховна Рада України жодним своїм законом не делегувала визначати правила проведення мирних зібрань Кабінету Міністрів України, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам.

30.03.2020 я була учасницею саме мітингу, тобто мирного зібрання, право на проведення якого гарантується Конституцією України. 

Про те, що поліція також вважала наше зібрання людей мітингом, свідчить новина за 31.03.2020 на веб-сайті Центрального відділу поліції в м. Маріуполь.

Наголошую також, що на момент моєї участі в мітингу 30.03.2020 надзвичайний або воєнний стан в Україні або окремо в м. Маріуполь не було введено (ст. 64, п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92, п. 21 ч. 1 ст. 106 Конституції). 

Кінт Лідія Олександрівна
17.06.2020

Вам также может понравиться...