Ми всі — чорні. Але чи зможуть українці боротися за свої права так само, як афроамериканці?

Фото: Сергій Нужненко / «Радіо Свобода»

Протягом кількох тижнів деякі екзальтовані нащадки білошкірих слов’янських рабів, які угоріли від власних шовіністичних комплексів та самонавіюввнь про «кращість» і «вищість» відносно інших нащадків рабів, продовжують виказувати стурбованість з приводу справедливої реакції афроамериканців і тих, хто їм співчуває, щодо столітніх вкорінених традицій систематичного поліцейського начильства проти меншин у США, а також цілком природніми й неминучими перегинами й ексцесами у вигляді зазіхань на корпоративну власність і товари з абсолютно спекулятивними націнками епохи капіталізму. 

Ці «білі та горді» крикуни забули, а може й ніколи не знали через брак знань та освіти, що їхніх пращурів пани продавали і перепродавали, десятками вимірювали на породистих коней і собак, ґвалтували і розлучали з родинами, всіляко принижувати і карали різками та батогами, рвали собаками за найменший непослух або просто під настрій, нещадно експлуатуючи панщиною. Вони забули, що їхні пращури перестали бути кріпаками лише у 1848 році в Австрії й у 1861 році в Росії. Потім їхні пращури стали концтабірними рабами і колгоспними кріпаками на кілька десятиліть в СРСР.

І вчора, цілком очікувано, сталося те, що приречене було статися у контрольованій олігархами, корумпованій, напівфеодальній державі з цілковито проваленими й саботованими реформами, шестирічною повзучою реакцією, уособленою діючим і незмінним з 2014-го року головою МВС України Арсеном Аваковим. У Києві, під будівлею Шевченківського районного суду, де обирали запобіжний захід активісту Сергію Стерненку, поліцейські побили ветерана війни з Росією на Донбасі Олександра Кір’якова, який навіть не чинив їм опір.

Згадується аналогічна історія у США.

У 1946 році поліція містечка Бейтсбург-Лісвілл в Південній Кароліні силоміць вивела афроамериканця Ісаака Вударда з автобусу через скаргу водія, котрий не дозволив чоловікові вийти до вбиральні на маршрутній зупинці, мотивуючи це браком часу. 27-річний сержант Вудард був ветераном Другої світової війни, нагородженим Зіркою за службу, Медаллю Азійської-тихоокеанської кампанії, Медаллю за відмінну поведінку, Медаллю за службу, Медаллю Перемоги у Другій світовій війні. Після почесної відставки ветеран в однострої їхав додому. 

Коли Вудард пред’явив копам документи про відставку, вони провели його до алеї, де побили кийками. Після цього вони відвезли ветерана до міської в’язниці та заарештували його за хуліганство. Цілу ніч копи били Вударда у в’язниці, бо він сказав їм «Так» замість «Так, сер!» Його били, зокрема, по очах — києм для більярду. Наступного дня суд визнав Вударда винним та оштрафував на $50. Солдат звернувся з проханням про медичну допомогу, але пройшло ще два дні, доки нього направили лікаря. Не знаючи, де перебуває внаслідок часткової амнезії, спричиненої тривалим побиттям, Вуддар опинився в лікарні сусіднього міста Ейкена. 

Через три тижні після того, як родичі Вударда оголосили про його зникнення, ветерснс знайшли у все тій же лікарні. Його негайно перевезли до військового шпиталю в Спартанбурзі. І хоча пам’ять чоловіка почала відновлюватися, лікарі виявили, що він повністю і безповоротно осліп від травм очей.

Поліцейське свавілля, расизм і побиття ветерана, який через таке поводження втратив зір, викликали широкий суспільний резонанс та обурення, заклавши першу цеглину у фундамент 30-річної боротьби і Руху за громадянські права афроамериканців у США 1940-х — 1970-х років.

Так, чорні життя мають значення. Адже ми всі — чорний мотлох з гетто й спальних районів міст США та України для новітніх рабовласників, панів, держав та їх репресивно-вертухаївського апарату — поліції. Чорні американці знайшли в собі силу протистояти. А що робитимуть українці? Так, кастовий розподіл в Україні проходить не за етнічною лінією, адже ми всі більш-менш однаково виглядаємо. Проте поводяться з більшістю нашого народу так само, як поводяться США зі своїм чорним населенням.


ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • Patreon
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...