Що робити з ґіґ-економікою від служб таксі до «чудового» IT?

Плюси та мінуси ґіґ-платформ

Мій досвід споживача ґіґ-послуг пов’язаний переважно з Uber. З користувацького боку можу сказати, що Uber виграє в, наприклад, Уклону та інших місцевих служб таксі, бо пропонує схему, яка просто працює. З іншими службами ніколи не знаєш напевно, скільки треба докинути понад базовий тариф, щоб таксі зрештою приїхало. Це не реклама Uber, а спостереження: сучасні ґіґ-платформи виграють завдяки своєрідному «дизайну відносин», задаючи правила гри, більш-менш прийнятні для всіх учасників. 

Те ж саме можу сказати й про ту сферу, в якій я зайнятий як ґіґ-працівник. З 2011 по 2013 рік я працював як програміст-фрілансер на платформі Odesk, а нині розпочав заново на біржі Upwork, яка виникла у результаті злиття Odesk та Elance. Так що питання, винесене у заголовок, цікавить мене безпосередньо.

Один знайомий профспілковий юрист дуже не любить ґіґ-економіку. Він вважає, що відсутність довгострокового контракту робить працівника незахищеним. Його точка зору відображає позицію традиційних профспілок. Вони виявилися неготовими до нової реальності. Та аргументи, якими мій знайомий намагається переконати споживачів не користуватися службами доставки, апелюють переважно до морального почуття. Це слабкі аргументи, коли вони стикаються з прагматичними міркуваннями. 

А з іншого боку, я можу поставити себе на місце кур’єра й мені зовсім не сподобалось би, щоби хтось переконував моїх клієнтів не користуватися моїми послугами. Я обрав свою нинішню зайнятість лише після того, як достатньо попрацював на «галерах»-аутсорсерах. Я можу порівнювати. Так само й кур’єр не пішов касиром у супермаркет, а сам обрав такий формат роботи. Не варто піддавати сумніву дієздатність ґіґ-працівників.

Одного разу в Ашані до мене звернувся кур’єр-іноземець, що погано знав українську та російську з проханням допомогти розібратися з замовленням. Знаючи, який маразмарій являє собою українська імміграційна служба, я сумніваюся, що він би зміг отримати дозвіл на легальну роботу. Служби доставки створюють можливості для таких працівників.

Інший приклад уже з моєї практики. Один із моїх нинішніх клієнтів — це невеликий бізнес у США, якому потрібен мобільний додаток, що автоматизував би певні адміністративні задачі. За масштабами це невеликий проєкт, який можна зробити силами однієї людини. 

Мені здається, такі речі цілком нормально робити в режимі особистих відносин. Я тут нічим не відрізняюся від традиційного шевця, якому замовили пару чобіт. Якби моєму замовнику треба було звертатися до великої аутсорсингової компанії, він мав би оплатити, крім моєї роботи, ще й роботу корпоративного менеджменту, чиє посередництво у даному випадку лише створювало би ефект «зіпсованого телефона».

А біржа Upwork, завдяки якій ми змогли знайти одне одного, у даному випадку працює як засіб зв’язку. Коли ви телефонуєте своїм родичам, ви не думаєте, скільки людей треба, щоб підтримувати роботу мережі. Мені здається, це вдала знахідка ґіґ-платформ у царині відносин: розуміння того, що посередник має бути пасивним і працювати як надійний телефон. 

З чого складається капітал

Я говоритиму про ту сферу, де маю найбільше досвіду, тобто про інформаційні технології. Саме вже існування сайтів на кшталт ebanoe.it чи респектабельнішої IT-Правди — багатий матеріал до теми «що з нашим IT не так». Обмін досвідом через ці сайти допоміг, мабуть, багатьом айтішникам усвідомити своє становище добре оплачуваних, але все ж найманих працівників. 

Тут варто зазначити, що аутсорсингові компанії-«галери», які визначають обличчя галузі в Україні, — це подарунки з того ж мішка, що й ґіґ-платформи. Вони — своєрідна перехідна форма, яка для замовника працює подібно до останніх, а для працівника створює ілюзію стабільної зайнятості. Та це лише ілюзія, бо не всі аутсорсери можуть тримати співробітника, що не працює на конкретному проєкті, а поширене працевлаштування через ФОП робить звільнення непотрібних дуже простим. 

Велика галера, порівняно з фрілансером-індивідуалом, має більший портфель проєктів і більше грошей на рахунку. А для співробітника вона створює ситуацію, коли стабільності не набагато більше, ніж на фрілансі, а начальства — майже стільки ж, як у звичайного найманого працівника.

За класичного капіталізму XIX сторіччя, описаного Марксом, людина стає найманим працівником, бо вона не володіє засобами виробництва. Контролюючи фабрики, поля та копальні, великі підприємці створювали такі умови, коли пересічному голодранцю не лишалося нічого іншого як іти працювати на них.

Але що контролюють і чим володіють наші капіталісти-галеровласники? Потрібну для розробки комп’ютерну техніку? Але там, крім невеликих винятків, нема нічого такого, чого би середній працівник не міг купити на свої гроші. Офіси? Але вони їх теж зазвичай орендують. В IT-аутсорсингу капітал перетворюється якщо не на паранормальний, то точно на нематеріальний феномен.

Насправді, тут лише стає явним те, що зрозумів іще той-таки Маркс: капітал у ґрунті справи нематеріальний. Капітал — це не речі, а відносини. Капітал — це особлива гра, у яку люди грають одне з одним, використовуючи речі.

Якщо подивитися на те, як постав капітал, то історично він виник у торгівлі. Фактично, від середньовічних купців до сучасних фрілансерських бірж, корисна суспільна функція класу капіталістів зводиться до опосередкування зв’язків між працівниками.

Вокзал, телеграф, мости

Це невелике роз’яснення природи капіталу мені було потрібне лише для того, щоб розкрити нові можливості, на які вказує поширення ґіґ-платформ. Якщо корисна функція капіталіста взагалі зводиться до посередництва, то біржі на кшталт Upwork ідуть далі й перетворюють посередництво на просту послугу електронного зв’язку. Якщо індустріальний капіталізм заміняв живу працю машинами, то постіндустріальний створює передумови для заміни капіталістів комп’ютерами. 

І саме інформаційні технології тут відіграють ключову роль. Якщо капітал в IT насправді складається лише з усталених відносин, то його подолання зводиться до зміни цих відносин. Для цього треба лише замінити капіталістичний формат зв’язків між працівниками на такий, над яким самі працівники мали би владу. Тут якраз стане в пригоді профспілковий досвід, адже без самоорганізації працівників нічого не вдасться.

Але організація має ставити перед собою задачі, які відповідають новій реальності, а не закликати всіх повернутися до відносин, що відповідали індустріальному капіталізму. На мою думку, такою задачею для спілки IT-працівників може стати створення біржі на кшталт Upwork, яка би належала самій спілці. Створення та підтримка такої платформи нам цілком до снаги. IT-спільнота володіє всіма потрібними знаннями. Якщо створити невелику команду ентузіастів, то далі можна було би попросити фінансування на такий проєкт, зокрема, у міжнародних профспілкових об’єднань, які шукають підходів до ґіґ-працівників.

Така платформа могла би бути кращою, ніж Upwork, як для для замовників, так і для працівників, принаймні у двох аспектах. По-перше, якщо встановити прозорі публічні тарифи на послуги (те, за що завжди боролися профспілки), така біржа зробила би життя більш передбачуваним як для працівника, якому потрібна відповідь на питання, скільки він може заробити, так і для замовника, якому треба знати, скільки його задача може коштувати. 

По-друге, оскільки за такою біржею стоятиме спільнота, платформа може передбачати засоби для самоорганізації працівників у команди та взаємодії таких команд із клієнтами, яким потрібні саме команди виконавців для середніх та великих порєктів, на відміну від індивідуалізованого Upwork. Тож можна вийти за межі ніші фрілансу й почати конкурувати з великими аутсорсерами. У кінцевому підсумку, можна було би взагалі позбутися проміжної ланки аутсорсингового бізнесу та менеджменту. Це зробило би IT-продукти дешевшими для суспільства.

Сфера інформаційних технологій могла би стати полігоном для випробування нової моделі відносин і технічних рішень для неї, але далі, очевидно, можна було би адаптувати готову платформу й під потреби інших галузей ґіґ-економіки. 

Отже, план виглядає так:

  1. створення організаційного ядра IT-спілки;
  2. створення команди й пошук фінансування для розробки електронної платформи;
  3. розкрутка платформи для IT-галузі;
  4. адаптація платформи для інших галузей.

1. та 2. можуть робитися паралельно, так само як і 3. та 4.

У підсумку в нашому житті може стати менше капіталізму. Мені здається, за це варто боротися. Адже капіталізм — лайно. Пропоную всім згодним долучатися. Якщо вас цікавить практичний бік справи, пишіть до редакції Нігіліста.


Додавайтеся в телеграм чат Нігіліста

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • Patreon
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...