Ті, хто ще кілька років тому соромився свого українського походження, раптово згадують про коріння та ставлять його попереду всіх інших складових ідентичності. По-перше, війна та її жертви змушують людей гуртуватися, брататися та віднаходити спільність. По-друге, конкретно теперішній виток війни призвів до глобальної підтримки України, тож сьогодні українцям за кордоном скоріше зрадіють, ніж ні. 

Люди, які ще кілька місяців тому плювалися на біженців і трудових мігрантів, тепер радо приймають українців як своїх родичів. Вважайте, українськість — це такий бонус, сплачений великою кров’ю наших військових і цивільних співвітчизників. Зрештою, немає нічого поганого в тому, що безліч космополітів стали патріотами. Це нормально, і так воно завжди працює.

А от не добре те, що вчорашні україножери, ладні пропустити долю України через м’ясорубку, раптово усвідомили привілеї свого походження, якого цурались і яке заперечували. Раніше вони засуджували Україну та говорили, що мають на це повне право як українці. Певна публіка їх із зацікавленням слухала, складаючи враження про Україну як про своєрідний лімб, місце загублених душ, з якого важко вибратись, і яке краще за все обнести суцільним муром.

Однак тепер україножерство не в пошані. Ті, кому було цікаво послухати про фашистський переворот і геноцид російськомовного населення Донбасу, так само легко про це забули, як переключилися на жахіття російського вторгнення. Слова українських політемігрантів були цікавими до того, як з’явилися прямі включення з осадженого Маріуполя. Міфи про київську хунту закінчилися разом зі зйомками вибуху російської вакуумної бомби у житловому кварталі Харкова.

Природа україножерства — у приверненні уваги та потреби в популярності. Це таке ж саме явище, як і антисемітизм, ксенофобія тощо. Соціальний капітал дуже легко заробити на спекулятивних темах, адже вони безкоштовно дають те, що подобається усім без виключення — широченний спектр емоцій. Незалежно від того, подобається вам той чи інший україножер або ні, сам факт дискусії з ним та обговорення його ідей уже приносить йому вигоду. Ви отримуєте задоволення від медіаприводу, а він дістає підписників. Чесна угода.

Однак тепер бути українцем значно вигідніше. Сама згадка про своє походження уже дає вам аудиторію, а якщо ви щось продаєте — то й нових покупців. Цим неодмінно слід скористатися для відбудови зруйнованих міст та занепалої економіки, однак так само вчинять заради власної кишені й вчорашні україножери. Купа спікерів, які діставали дешеву популярність завдяки спекуляціям на темі позиційної війни на Донбасі чи анексії Криму, зненацька прозріли й забули, про що говорили зовсім нещодавно. 

Тепер вони в першу чергу українці, які захоплюються сміливістю та відвагою свого народу, вершинам його солідарності та взаємодопомоги, добром і світлом, які він несе в усі куточки світу. Вони жахаютьс російських окупантів, які більше не мають ані бажання, ані можливості приховувати свої військові злочини: нищення мирних вулиць і їхніх мешканців, грабунки та вбивства заради задоволення. Вбачати в Росії якусь неоднозначну силу відтепер також невигідно, в першу чергу тому, що Росія — у глибокій сраці. Вона вже нікого не захистить і не нагодує, а всі її міжнародні ідеологічні витрати згорнуті через санкції та шалені збитки на війні, яку вона не здатна виграти.

Не думаю, що є сенс полювати на покидьків, які продавали спочатку ненависть, а потім любов. Однак смачно плюнути їм в обличчя — святе діло. Так переможемо.

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 4149 6293 1740 3335, Кутній С.
• USD, EUR: PayPal, [email protected]
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0