Загроза 3628

116812
Для початку анекдот:

учительница задает детям вопрос, как они понимают лозунг – “Экономика должна быть экономной”. Детишки приводят примеры на тему, как более разумно использовать пищевые отходы и вторсырье, и только Вова признается, что они с папой маму из дома выгнали. На вопрос, что он имеет в виду, Вова четко и ясно аргументирует, что он сиську не сосет, папа с мамой уже три года не спит, так что же она будет зазря картошку жрать!

Уряд, фактично не здійснивши навіть спроби реформування культури, натомість знайшов спосіб “прикрити” можливе недофінансування закладів та установ культури, ба більше – “підзаробити” на культурі. Арсеній Яценюк є ініціатором проекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України (подано 11 грудня 2015 року), який включено в порядок денний позачергової сесії (17 грудня 2015 року). Поправки передбачають, що джерелами фінансування закладів культури і музеїв, окрім державного та місцевого бюджету, є “платні послуги”, в тому числі доходи “від надання в оренду приміщень, споруд та обладнання”. У пояснювальній записці сказано, що “прийняття Закону України забезпечить раціональне та ефективне використання наявних фінансових ресурсів”. Цю примітку можна читати тільки як сарказм чи насмішку, адже прийняття таких поправок неприпустиме в наявній ситуації в культурі, оскільки підштовхує недофінансовані та напівживі державні установи та заклади стати майданчиками для невпинної оренди.

Уряд замість того, аби піклуватися не тільки про достатнє фінансування культури, але, власне, і про структурну реформу в культурі, потреба в якій назріла ледь не з дев’яностих, фактично легалізує “торги” приміщеннями і обладнанням. Який сенс в існуванні будь-якої установи культури, якщо вона торгуватиме своїм майном тільки для того, аби продовжувати існувати? В нереформованій та непрозорій на сьогодні мережі культурних закладів можна тільки собі уявити відкати від надання таких “платних послуг”. Крім того, у пояснювальній записці також сказано, що “проект акту не потребує проведення консультацій з громадськістю”. Звісно, адже громадськість неодноразово заявляла про необхідність фундаментальної реформи в культурі, формування принципів культурної політики і відмову від “совєцьких” методів “управління” культурою (в тому числі ліквідацію совкового Мінкульту). Культура не є галуззю народного господарства (як вона все ще трактується в межах сьогоднішніх державних структур), а держава зобов’язана забезпечити громадянам – платникам податків – їхні культурні потреби. Натомість уряд пропонує нам закон 3628 – швидке і вигідне йому, але катастрофічне для культури, якій і так несолодко, вирішення фінансових проблем. Власні надходження закладам культури пропонується витрачати не на розвиток, а на утримання.

«Утримання – це і енергоносії в т.ч. Є загроза зменшення бюдж. фінансування, а фінансувати в майбутньому ці видатки з власних коштів, зароблених установами. Десятками років не інвестувалось належно у інфраструктуру, енергоощадність і зменшення енергоспоживання, тепер можемо пожати результати уваги до культурки» (із ФБ Ірини Подоляк, народного депутата). Замість роподілу на базове (виключно бюджетне) і проектне (гібрідне) фінансування закладам (яке слово!) культури пропонується шукати собі “папіка”, який буде їх утримувати невідомо з яких причин (напевно, як обслугу власних приватних інтересів).

 

Вам также может понравиться...