«Секс, Інста і ЗНО» або How Do You Do, Fellow Kids?

Нещодавно подивилася серіал «Секс, Інста і ЗНО» авторства Антоніо Лукіча, прем’єра якого відбувалася вкінці листопада. Український сегмент соцмереж через нього фейспалмить, і ось чому. Сюжет починається зі зливання Instagram з таємними фантазіями королеви школи Саші, через що її зняли з виборів президентки школи. Її ворогині, які все підлаштували, також не проходять. Президенткою ж стає веганка та лесбійка Ханна. В Саші починаються проблеми з навчанням та в особистих стосунках… Загалом, типова ідея розвитку характерів у підлітковому віці. 

Головним недоліком серіалу є мова, якою спілкуються підлітки. Лукіч міг просто почитати соцмережі або ж поговорити зі школярами, аби дізнатися, що зайнятися сексом — це не «вмокнути свого дружбана», і навіть не «розчохлити свою вудочку». Але на живе спілкування всім пофіг, і тому ми чуємо мовлення, ще більш неприродне ніж російський дубляж «Теорії Великого вибуху». Суржик, змішаний із окремими словами українською та припорошений словами підлітків 90-х, перенесений на реалії кінця 10-х. Верните мне мой 2007-й. Йоу! 

Топ-цитати: 

  • «Сніжано, припини курити це дєрьмо. Смердить, як з собачої дупи»
  • «Пиздуй, пацан. Пиздуй, давай. — Ти пиздуй. — Ти пиздуй» (найбагатший діалог із повтореннями).  
  • «Я, до речі, Клім. Це як клімакс, тільки короче» (краща цитата від гуру пікапа).  
  • «В тебе є брат в 1 класі? — Ага, Льоша, мій пиздюк» (коли освоїли вже застарілі мемаси з Рашки). 
  • «Може мені допомогти? — Якщо тобі треба потикати палку в жопу жукам». 
  • «Та я не знаю, шо робити з тими тьолками. Шось вони не летять на мене, як мухи на гімно. То ість, на мед». 
  • «Давай, їж. Треба набиратися сил перед сексом». 
  • «Шо за рослина? — Вібратор звичайний, євопідкинутий». 
  • «Теореми нерівностей — це жопа якась, а алгоритми — це бантік на цій жопі». 
  • «Це треба зробити до кінця дня, бо директор мене, пардон, чпокне» (вчителька, мікрорайону нашого жителька). 
  • «Кажуть, ти любиш кувиркатись? В цьому нічого поганого немає». 
  • «Класно граєш. Твої подачі — мов молнія серед ясного неба». 
  • «Бляха, це так неловко: зліва член, справа — мама». 
  • «Я купив собі сексі-шмот. — Нє, це ж прошлий вєк. Сексуальна диня!» 
  • «Мені вирізали апендицит. — Це багато втратила».
  • «Ми пішли шукать костюми сексі-фруктів». 
  • «Ти бачила їхні рожі? Я там чуть не пьорднув». 

Щодо реалістичності виникає питання: коли автор востаннє бачив живу людину з планети Земля? У сюжеті заміксовані явища сучасності, загуглені зі смартфону в останній день перед зйомками. Цей серіал — ідеальний варіант для drinking game, де випивати треба щоразу, коли відбувається якась дічь. Чому сцену у вінницькому клубі слід було знімати в київському барі Tom Sour? Чому у школі матюкаються перед викладачами? Чому від англомовних брендів впадають в екстаз, ніби надворі — 70-ті роки СРСР? 

«Дякую, це англійський бренд Yes. — Вау».

Хто просто так віддає рандомній людині свій смартфон? Хто його не паролить? 

І найцікавіше: Як розкрутитися в соцмережах до королеви класу? Головна героїня шла к успєху саме через Instagram, доки її сексуальні фантазії не потрапили у відкритий доступ, хоча в цій соцмережі переважно лайкають коргі та пінгвінів, а соплями вже діляться в Twitter. Ну і розкручуються — у Facebook. 

Образ лесбійки Ханни наскрізь стереотипний. Складається враження, що режисер думав зловити хайп на лівій повістці, але щось пішло не так. Адже еко-активізмом займається не лише Грета Тунберг.  Далі Ханна дивиться з хлопцем, який хоче її звабити на змінити її орієнтацію, кіно. І фільм — обов’язково про забивання тварин на фермі. Від цього хлопцю робиться погано, і побачення припиняється. 

Відкрию таємницю: лесбійки та екоактивістки на побаченнях не косплеять Макса Плохого. Вони, о диво, можуть дивитися романтичні комедії чи детективні серіальчики. Але ні, введемо ще більше стереотипів! Якщо фільм про забивання тварин — «смотреть всем!» І на родичів Ханна обов’язково має кричати. Ліваки ж не вміють у спокійне відстоювання кордонів. 

Сексуальну орієнтацію автор подає як результат проблем у стосунках з іншою статтю через дитячі травми. Якщо вам не наплював у рота в дитинстві місцевий лузер під час поцілунку — то ви будете гетеро. Інфа сотка. Прогресивно, наче християнські курси секс-просвіту. 

Трансчоловік же — карикатурний та агресивний мачо, чия маскулінність настільки крихка, що він постійно впадає у відчай через її порушення. Отже, Лукіч не залишає місця для вибору ні гомосексуалам, ні гендерно-небінарним особистостям. Просто «Традиція, Інста і ЗНО» якась.

Попри всі фейли, вдалі моменти в серіалі все ж були. Конфлікт батьків та дітей дуже впізнаваний. Суперечності будуються на токсичності батьків, які виміщують на дітях власні травми та особисті нещастя. Тут варто відмітити сюжетну лінію про Сашу та її маму, і конфлікт між вимогою першої увійти в IT та бажанням дівчини бути журналісткою. Примусовий атлантизм — тепер із комплексом відмінниці! 

У цілому ж на рівні тем нічого нового. Ми знаємо, що підлітки хочуть сексу. Ми вже бачили це в американських серіалах 90-х. Тепер хотілося б детальніше дізнатися, чого ще хочуть підлітки? Але ні — нам такої можливості не дають. Тільки лузери в пікапі, дрочка на порно, підкладання вібратора в портфель та нескінченні потрахушки. Хоча й аб’юзивні стосунки непогано показано на прикладі взаємодії Саші з її хлопцем, боксером Андрієм, який тисне з вимогою сесу та, врешті, починає її бити. Меседж цілком зрозумілий: психологічне насильство незворотньо переходить у фізичне. Тож треба слати нафіг усіх, хто намагається підкорити тебе за допомогою маніпуляцій. 

Висновок: на глядачів нічого нового не очікує, революції в українському царстві серіалів не відбулося. Вподобайка — за спроби освоїти більшу кількість тем за нескінченні історичні фільми, де Симон Петлюра схожий на Джека Горобця. За все інше — ?. Хотілося б бачити серіали та фільми, режисер_ки яких: 

  • сидять не тільки в Інсті; 
  • можуть дати нових героїв, а не повторювані в усіх підліткових кіно типажі (королева школи, мачо, стерва, лузер, жертва «френдзони» тощо); 
  • вмикають більше креативу. 

А я поки «Друзів» передивлюся. Краще вже старий добрий серіал з 90-х, ніж крінж з проваленою претензією на модність. 

You may also like...