З 2017 року американські консерватори почали бушувати проти антифашистів, організації, про яку раніше нічого не чули, але впевнені, що її слід вважати терористами і заборонити. В суботу президент Трамп висловив підтримку цій ідеї серією типово нев’язних твітів: «Розглядається питання про оголошення АНТИФА, безславних радикальних лівих психів, що б’ють (лише нонкомбатантів) по головах бейсбольними битами, великою організацією терору (разом з MS-13 та іншими). Це б полегшило роботу поліції!»

Анти-антифашистська істерія нагадує типову праву моральну паніку щодо секретної сатанинської змови у 70-80-х або «гри в нокаут» у нульових. Останній епізод включає в себе скарги, буцімто антифашисти заливають у молочні коктейлі швидкозастигаючий цемент, щоб травмувати людей, в яких вони кидають ці напої. Один підприємливий підприємець (себто шахрай) скористався цим для маркетингового ходу з продажу металевих палиць під назвою «дрючок патріота» як зброї для захисту від антифа. Уявляється типова аудиторія, переважно людей похилого віку, що боїться антифа та витрачає свою пенсію на сталевий дрючок через острах отримати одного дня по голові від антифашиста у масці, який нападе на них через футболку з американським прапором або чимось таким ж невинним.

Насправді не потрібно нічого уявляти — Твіттер та інші соцмережі сповнені користувачами, які ніколи в житті не стикалися, і, скоріше за все, не стикатимуться з антифашистами, але все ж таки позначають їх  як терористичну групу і розписують свої гнівні фантазії щодо того, що зроблять з ними, якщо ті наблизяться. Цьому допомагає нав’язлива реклама «дрючків патріота»:

«Антифа нападають там, де немає можливості мати при собі законну зброю. Вони знають, що ми чесні, законослухняні громадяни. Через них ми змінили дизайн наших дрючків, щоб відбиватися від їхніх сталевих велосипедних замків. Зроблено ветеранами для ветеранів».

«Не чекайте того дня, коли ви прокинетесь у лікарні після нападу зграї лібералів, озброєних велосипедними замками. Я заснував “дрючок патріота”, оскільки на мене напали на марші за Трампа. Будь готовий до зустрічі з антифа».

Що ж викликало таку паніку серед консерваторів? Все просто: відтоді, як мейнстримні консерватори просунулись ближче до ультраправого спектру, їм довелося відчути спротив з боку антифа під час своїх публічних заходів. Один з найкращих прикладів це «битва за Йорк», що мала місце у Пенсільванії в 2002. Того ж року відбулося кілька масштабних боїв між великими неонацистськими організаціями та антифашистами. 

Хоча це й можна вважати гучними подіями, консервативні медіа не звернули на них увагу. У ті дні, коли заправляла адміністрація Джорджа Буша, мейнстримні консерватори були достатньо кмітливими, щоб відвернути ультраправих. Нетерпимість була взаємною, бо тоді більшість неонацистський організацій ненавиділи владу через проізраїльський, неоконсервативний порядок денний. Таким чином протягом приблизно восьми років на вулицях по всій Америці відбулося кілька істотних зіткнень між антифа та ультраправими, але мейнстрімні медіа, в тому числі консервативні, повністю це проігнорували.

Обрання Обами у 2008 та підйом так званого Руху Чаювання стали факторами, які знищили бар’єр між ультраправими та мейнстримними правими. Консервативним медіа-діячам на кшталт телерадіоведучого Гленна Бека дали широку платформу для розповсюдження теорій змови про Джорджа Сороса та урядових високопосадовців, буцімто пов’язаних з «братами мусульманами» чи марксистами. Скороварка, де ненависть і параноя бурлили вісім років, нарешті була відкрита Трампом. Ніби визнаючи, що їх момент настав, ультраправі організації відповіли на зсув мейнстриму вправо і долучилися до руху нового президента. Деякі ультраправі діячі навіть визнавали, що Трамп насправді не на їхньому боці, але його риторика допомогла радикалізувати мейнстрим, і він принаймні може обмежено реалізувати деякі з їхніх політичних цілей. Таким чином на антифашистському радарі з’явилося більше фігур з мейнстриму. 

Якщо в минулому минулому було дуже складно відкопати щось про співробітництво республіканців з неонацистами, які зазвичай робили все можливе, щоб приховати свої погляди, то після 2016 це стало нормою. Замість того, щоб взяти паузу та переглянути свої переконання, які призвели до альянсу з неонацистами, консерватори, відомі звичкою уникати відповідальності, вирішили атакувати антифашистів. Вони наполягають, що «антифа називають фашистами всіх, хто з ними не згоден», а також, що «антифа і є фашистами». Більше того, вони не здатні пояснити, чому антифа не конфліктують з лібералами, центристами чи навіть мейнстримними консерваторами, які не беруть участь у публічних заходах разом із відкритими фашистами.

Принагідно нагадати, що ніхто з цих людей — ані президент Трамп, ані сенатор Тед Круз, ані всі ті, хто закликає об’явити антифашистів поза законом — не поспішають також розібратися з будь-якою ультраправою групою: ополченням «3%», Identity Evropa (рух за американську ідентичність) чи Proud Boys, які пов’язані з низкою злочинів. Як вимушені в черговий раз нагадувати захисники антифашизму, якщо кількість людей, вбитих антифа у США дорівнює нулю, то кількість вбивств з боку ультраправих складає десятки лише в останні роки. Навіть ті, хто на це вказує, часто забуває додати, що така кількість жертв могла б бути вищою, якби заплановані атаки так часто не зривали.

Ні, сучасні американські праві вважають, що організація з нульовим показником вбивств має бути поза законом як «терористична», але при цьому реальні терористичні групи, що вбили дюжини людей, і розповсюджувана ними пропаганда не повинні бути зупинені, оскільки це порушення «свободи слова». Але всесвіт ніби вирішив викрити це лицемірство у найжахливіший спосіб: наступного дня після анти-антифашистських твітів президента у Каліфорнії бойовик, що сповідує ультраправі біло-націоналістичні погляди, застрелив трьох осіб, серед яких були 6-річний хлопчик і 13-річна дівчина.

Повертаючись до теми криміналізації антифа, свобода слова та свобода зібрань є в цій дискусії особливо важливими концептами, оскільки, як уже неодноразово говорили, антифа не є групою чи організацією. У них немає членства, а такі дії, як напади, і так  незаконні. Отже, єдиним логічним результатом криміналізації «антифа» буде цензура та обмеження права на свободу зібрань для людей, які публічно виступають проти ультраправих. Нетямущі правоохоронці, що симпатизують правим, складуть список атрибутів, пов’язаних з «антифа», для того щоб переслідувати будь-якого власника цих атрибутів. Дивно, але праві коментатори, які обвинувачували антифашистів і взагалі всіх лівих у намаганні обмежити свободу слова, хвалять рішення президента і не бачать у цьому протиріччя. Насправді тут немає ніякої загадки: праві не вірять у свободу слова. Вони просто хочуть мати право говорити і робити що хочуть і не нести за це відповідальність.

Насправді прогноз похмурий, та американські ліві можуть втішатися тим фактом, що праві ідеї знову продемонстрували непопулярність у цій країні. Такі дії республіканців, як братання з ультраправими, тиск на виборців та підтасовка голосів — це відчайдушні акти старіючої партії, що відчуває свою нестабільність і намагається встояти завдяки встановленню різновиду фашистської влади меншості. Їхній непослідовний напад на антифашизм при відсутності бодай якоїсь реакції на ігнорований всіма правий терористичний рух лише доводить, що вони — якщо не справжнісінькі фашисти, то принаймні симпатики фашистів, через що й заслуговують уваги антифа.

І якщо ліві чи хоча б прогресивні люди, яких значно більше, ніж правих, через свої переконання, в них не буде жодної причини поважати закон як такий. Вони перестануть обмежувати свою роботу рамками правового поля, і пригноблювачі сумуватимуть за часами, коли боялись лише «бетонних молочних коктейлів».

/Джим Ковпак. Переклав Дмитро Мрачник

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
• DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
• LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS