Зародку клерикального суспільства – аборт!
Популістська тема заборони абортів спливає з глибин темного несвідомого поборників так званої традиційної моралі регулярно. Спливає і ніяк не тоне. Чому?
Популістська тема заборони абортів спливає з глибин темного несвідомого поборників так званої традиційної моралі регулярно. Спливає і ніяк не тоне. Чому?
Трохи більше ніж два роки тому тому помер Дмитро Гройсман, “панк від правозахисту”, який допоміг безлічі ув’язнених та шукачів притулку. Його побоювалися менти, прокури, судді і навіть начальники тюрем. Також Дмитро завжди був принциповим прихильником свободи слова в усіх її проявах. Дмитро помер незадовго до винесення вироку за сфабрикованим проти нього справі про “поширення порнографії в інтернеті”. Посмертний вирок був виправдувальним. Організатори цькування правозахисника досі не покарані.
Любимые и регулярно озвучиваемые «вышиватниками» идеологемы ведут Украину к поражению в войне, сворачиванию свобод и потере значительной части территорий, «феодализации» страны.
Загалом те, чому нова українська влада вирішила змінювати Конституцію, ніби, зрозуміло. Учасники Майдану прагнуть децентралізації та усіляких інших реформ, Путін і проросійські сили кажуть про федералізацію і широку автономію Донбасу, а Європа і США вбачають в конституційній реформі важливий крок на шляху до мирного врегулювання немирної ситуації на сході України.
Втручання держави у вибір жінки стосовно її материнства, атака на репродуктивні права, відкидає Україну до середньовічного мракобісся чи диктатури тоталітарних режимів,
демонструючи зневагу до життя та свободи власних громадян.
Призначити:
ДЮВАЛЬЄ Франсуа Дювалевича – головою Київської обласної державної адміністрації (посмертно);
ТУРКМЕНБАШИ Сапармурата Ніязовича – головою Черкаської обласної державної адміністрації (посмертно);
АЛІЄВА Гейдара Алієвича – головою Чернігівської обласної державної адміністрації (посмертно);
Всім хочеться вважати себе мачо-завойовниками з відповідною історією, але так сталось, що на території України до кінця минулого століття не було незалежного центру, який би відловлював по селах провансальців і гречкосіїв і силою перековував їх на залізно-муштрованих воїнів. З національними героями просто біда. А от жертв – більш ніж достатньо, особливо в контексті Другої світової війни.
В Українському академічному середовищі серед істориків є дві різні світоглядні установки. Є історики-джедаї, а є історики-сітхі. Джедаї вважають, що історія, тобто дослідження минулого — є справою науковців. Сітхі пам’ятають часи Імперії, коли історик мав такий високий статус — віщуна Правди, за словами якого стояла міць державного аппарату репресії.