Рідне слово Стефанії, або Конкурс пташок-феніксів

Завжди обожнювала дивитися Євробачення. Воно для мене було своєрідною релаксувальною константою в цьому світі, можливістю відпочити від справ та перемкнути свою увагу на музику. Цей конкурс чудово виконував свою місію своєрідного єднання з різними країнами. Проте, конкурс щороку зазнає критики через “надмірну політизованість”, яка, буцім, не відповідає початковій меті як місця розваги та єднання після Другої світової війни. Втім, відповісти на ці закиди достатньо просто.
Політичність та національна забарвленість конкурсу не є перешкодою насолоді від мистецтва. Навпаки – щоразу, вже втретє ми бачимо маніхейську перемогу добра та справедливості. Ми пам’ятаємо про те, як в 2004 Руслана, за допомогою етнічного образу в стилі принцеси-воїна Ксени, вперше принесла Україні перемогу; як в 2016 році весь світ спостерігав за антагоністичним протистоянням Джамали з піснею про окупований Крим та Лазарєва, пісня про кохання якого мала виразні нотки агресивної маніфестації захоплення. А ще – як в 2019 та 2022 справедливо кенселили Марув та Аліну Паш із неприйнятними позиціями стосовно виступів в Росії.
У складні часи країни отримують можливість заявити про власну позицію балами та голосами, висловити свою підтримку на міжнародній арені. Вони ж можуть заявити про свою оригінальність та унікальність, створюючи досконалі виступи.
Другою істотною перевагою Євробачення є популяризація національної культури. Загалом, не може не тішити тенденція до урізноманітнення репертуару та тематичного блоку як на лінгвістичному, так і на культурному рівні. Особливо успішними в цьому є країни Східної Європи, які щороку радують світ виконанням пісень своїми мовами. Різні країни співають про свої радощі й болі. Спектр тем поступово розширюється, охоплюючи такі важливі аспекти, як культурне різноманіттям, права ЛГБТ, права мігрантів, антивоєнний опір. Цьогорічні тріумфатори – гурт Kalush – змогли у своєму виступі об’єднати етніку з хіп-хопом та вуличними танцями. Людина-килим – супергерой, потрібний кожному з нас)). А якщо серйозно – хоч пісня обиралася ще до початку війни, її тема – ностальгія за найближчою родичкою в житті – надзвичайно резонує мільйонам українців, які вимушені були залишити рідний дім та відправитися у внутрішню чи зовнішню еміграцію, і їхні думки зараз нерідко спрямовані на чимшвидше повернення додому, щоб обійняти рідних людей.
Євробачення-2023 обов’язково пройде в Україні. Проведення саме в Маріуполі, як дехто пропонує, певне, не дуже доречно, а от у звільненому Генічеську точно було б хорошою ідеєю.
Підтримати редакцію:
- UAH: «ПриватБанк», 4149 6293 1740 3335, Кутній С.
- USD, EUR: PayPal, [email protected]
- Patreon
- USD: skrill.com, [email protected]
- BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
- ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0