Щодо токсичного «братства» поміж народами

Російсько-українська війна — найяскравіший прояв концепції «братських народів». Спроба протиставити війну і оце «братство» свідчить або про повне нерозуміння і того, і іншого, або про свідому брехню. Формально, справді, Путін варварською агресією нищить залишки добрих стосунків між українцями і росіянами. Але добрі стосунки на свою чергу не мають нічого спільного з «братством». Є така форма міжнародної взаємодії як взаємовигідна співпраця. Дві сторони знаходять напрямки, у яких їм вигідно співпрацювати — торгувати, наприклад, розвивати наукову, культурну взаємодію і таке інше. Це зближує, розширює спільний простір, створює нові точки дотику. При цьому взаємовигідна співпраця підштовхує шукати порозуміння у питаннях, у яких сторони не мають повної згоди, або хоча б не роз’ятрювати їх. Взаємовигідні відносини схильні до самовідтворення, при цьому вони базуються на цілком раціональних діях і зазвичай не вимагають, хоч і не виключають якоїсь ідеологічної ірраціональної надбудови. 

Отже, для таких відносин не має вирішального значення ні спільне походження, ні мовна чи релігійна єдність, ні інші фактори. 

Концепція «братських народів» ставить все з ніг на голову. Спільне історичне походження, близькість мов, спільний релігійний бекґраунд тут є не надбудовою, а базисом. А співпраця стає обов’язком, ним зумовленим. Теза «Ми — братські народи» — не про любов, а про накладання ірраціонального зобов’язання, яке не залежить від твоїх інтересів, проте дивним чином відповідає бажанням ініціатора цієї токсичної взаємодії. Якщо ж ти дотримуєшся раціо і відмовляєшся жертвувати собою заради «братства», концепція переводить тебе у категорію «зрадника». Незалежно від того, чи присягався ти бути вірним «братові» — ти винен йому вже самим фактом свого походження, і немає нічого, що зніме з тебе цей борг. А боржників і зрадників у цій переповненій сакральною маячнею концепції варто карати, бо ж вони зрадили братів. 

Основний сенс «братства» у повному скасуванні суб’єктності, якщо вона виходить за межі дозволеного токсичним «родичем». 

Таким чином, «братство народів» — ідеологічна концепція, покликана в ірраціональний спосіб закріпити панування ініціатора відносин над тими, кого він до них залучає, не запитуючи згоди та не обіцяючи вірності.

Жодного іншого сенсу це «братство» не несе. І сьогодні бомби, які падають з російських літаків на українські міста, є не скасуванням, а єдиним можливим розвитком «братських» стосунків між Росією та Україною. Це стадія покарання за зраду, тобто — відчайдушна спроба приборкання того, хто раціонально усвідомив себе й раз і назавжди вирішив бути вільним. 

Беззаперечна відмова від риторики «братства народів» є першою, але далеко не єдиною вимогою для тих росіян, які сьогодні намагаються висловлювати підтримку Україні. Так, ми маємо всі підстави бути вимогливими, суворими і холодними. І так, дослухатися до нас цим росіянам треба не для того, щоб нам сподобатися — цього не станеться. Дослухатися треба, щоб вичавити з себе гній імперства — по краплі, як заповідав Антін Чехів. І таким чином довести свою здатність до здорових стосунків.

Лише по завершенні цього тривалого і болючого курсу самолікування можливий у віддаленій перспективі перехід до взаємовигідної співпраці. Не з Російською Федерацією, звісно, бо вона є прямим породженням насильницького «братання», і має зникнути разом із ним. А ось із новими демократичними країнами на руїнах колишньої імперії — цілком можливо.

Це треба навіть не нам, це треба самим мешканцям сучасної Росії. Якщо вони це розуміють — вони мають шанс на одужання. Гарної дороги.

You may also like...