Ультраправа некрофілія

Узагальнений портрет успішного клерикально-консервативного військового диктатора фашистського типу на прикладі короткого життєпису одного іспанського каудильйо

Народжуєшся у 1892 році в патріархальній консервативній і ортодоксальній релігійній сім’ї спадкових військових високих рангів. Тебе охрещують у військовій церкві Святого Франсіска. У 14 років закінчуєш військово-морську школу і вступаєш у піхотну академію, бо ж батя і батя баті стали «інтенданте-хенерал», а чим ти гірший.

У 1910 році випускаєшся у званні прапора, склавши присягу королю й Королівству Іспанія. 2 роки служиш у тому ж тихому провінційному гарнізоні, де і народився. Кар’єра стоїть на місці.

В 1912 році їдеш добровольцем в Іспанське Марокко, де загалом проводиш 11 років на службі в Туземних регулярних війсках (полк найманців з числа аборигенів) та Іспанському іноземному легіоні. Будуєш успішну військову кар’єру від прапора до бригадного генерала, беручи участь у придушенні повстань берберського народу кабілів й організації каральних акцій у період з 1912 по 1916 і з 1920 по 1926 рік. 

Забавляєшся вишуканою грою у відрізання голів по-живому мирному населенню й полоненим, з наступною демонстрацією й носінням в якості трофеїв. Час-від-часу віддаєш накази про розстріл підлеглих солдатів, незадоволених якістю харчування рядових військовослужбовців — нічого особистого, просто «дисципліна і віра» понад усе. Побіжно вправляєшся у жорстоких придушеннях шахтарських страйків і виступів в Астурії у 1917 році. 

У 1926 році повертаєшся до Іспанії, де стаєш командувачем піхотної бригади у Мадриді. Продовжуєш йти до успіху і стаєш керівником Військової академії в Сарагосі. Після квітневих виборів 1931 року, втечі короля і проголошення Другої Іспанської Республіки заявляєш про свій “нейтралітет” й «аполітичність», забиваєш на присягу королю та складаєш присягу республіканському уряду.

Оскільки чернь не задовольняється виключно результатами виборів, проводяться військова, аграрна та інші реформи, ті ж такі профспілки створюють і мають навіть перукарі, офіціанти і тореадори, створена система незалежних арбітражних судів для вирішення  виробничих конфліктів, і церква відділена від держави, то ти вирішуєш, що Іспанія стала жертвою змови безбожників-масонів.

У 1934 році із задоволенням згадуєш досвід 1917 року в Астурії, і знову відправляєшся в місця молодості придушувати виступи і страйки, організовані профспілками, анархістами й соціалістами. Приєднуєшся до кіл майбутніх заколотників клерикалів, консерваторів, правих, великих землевласників і генералів.

У 1936 році закликаєш президента республіки не визнавати результати виборів, бо ж всюди безбожники і масони, і за результатами перемогла коаліція «Народного фронту». Тебе переводять служити подалі — на Канари. 

Підтримуєш зв’язки із заколотниками, але не впевнений в успіху богоугодного діла. у зв’язку із чим намагаєшся розгадати класичну загадку про два стільці, завіряєш у підтримці любих друзів й одночасно, у червні 1936 року, пишеш листа з двозначними натяками на прийдешній виступ змовників та з проханням повернутися до континентальної Іспанії, бо пляжі остогидли. Тебе лишають служити пляжним генералом, ти ображаєшся і все ж приєднуєшся до путчу.

У липні 1936 року перший очільник військового заколоту, який перебував у вигнанні в Португалії, гине в авіакатастрофі під час перельоту з Португалії на територію, підконтрольну заколотникам. Жадібність і генералів губить — літак втратив висоту через надмірну вагу барахла. Тебе обирають більшістю голосів генералісимусом і каудильйо, бо ж ти традиційно «нейтральний» і не належиш ні до фракції клерикалів, ні до консерваторів, ні до монархістів, ні до фалангістів, ні до інших правих чи фашистів.

За результатами кривавої громадянської війни 1936-1939 років стаєш «Каудильйо Великої Іспанії

Милістю Божою» і нарешті встановлюєш власну диктатуру з церквою, триваючими політичними репресіями, масовими розстрілами і відновленим гарротуванням — стратою шляхом повільного удушення, замість блекджеку. 

Тільки за офіційною статистикою загинуло близько 450 000 мешканців Іспанії, а з них приблизно 320 000 — республіканці. Більше 600 000 громадян Другої Іспанської Республіки емігрували. Але тобі по фалосу, бо ще восени 1936 року в інтерв’ю кореспондентові британської газети The Daily Mail ти заявив, що разом із любими друзями переможеш за будь-яку ціну. А на уточнююче питання журналіста: «Навіть якщо доведеться розстріляти половину Іспанії?», безапеляційно стверджуєш: «Я повторюю: за будь-яку ціну!», бо ж ще на початку заколоту ти традиційно «нейтральний», коли за вироком трибуналу путчистів розстрілюють твого двоюрідного брата майора, який не змінює присяги час-від-часу, а лишається вірним республіці. 

В рамках розбудови «Великої Іспанії» й відновлення її величі, та борючись із тяжким спадком масонської змови, лівацтва й республіканізму черні, ти забороняєш політичні партії, профспілки, страйкові комітети та світську школу. Баски й каталонці позбавляються не тільки автономії, а й будь-яких проявів власної й регіональної ідентичності, включно з мовою чи каталонським танком сардана.

Починається Друга світова війна, але ти — традиційно «нейтральний», намагаєшся знову вирішити улюблену загадку про 2 стільці. Принаймні у відносинах із західними Союзниками. А після 1945 року надаєш притулок нацистам та різного роду ультраправим колаборантам.

Ти — настільки високодуховна людина і відданий вірянин, що коли «з божою допомогою» у 1937 році до твоїх рук потрапляють мощі у вигляді руки святої Терези Авільської, то стають талісманом. Ти власноруч оберігаєш руку і щоночі кладеш її під подушку на сон праведний до самої смерті.

Відроджуєш традицію і порядок та сімейні цінності — забороняєш розлучення і засоби контрацепції, і додатково жінкам кидати чоловіків, свідчити у суді, мати власні банківські рахунки тошо. Борешся з бездуховністю та занепадом суспільної моралі, забороняючи чоловікам носити шорти, жінкам — короткі спідниці й відкриті купальники, а з імпортованих фільмів  вирізаються кадри з поцілунками.

У 1940 році ініціюєш створення пам’ятника перемоги франкізму — Долини Загиблих. Будівництво монументального комплексу триває 18 років, в основному силами ув’язнених республіканських активістів, каталонських і баскських націоналістів.

У 1974 році, за рік до смерті, у віці 81 року з ностальгією згадуєш каральну молодість, Марокко і відрвзані голови. Підписуєш  вирок на смертну кару гаротуванням 25-річному каталонському анархісту.

У 1975 році, за два місяці до скону, підписуєш вирок на смертну кару розстрілом 5 політичним в’язням, про чиє помилування просять голови урядів багатьох країн і навіть папа римський. 15 європейських держав під тиском мітингів власних громадян відкликають послів з Іспанії. Але тобі по пенісу, бо ти в угарі духовності, прогресуючої хвороби Паркінсона та ностальгії за часами громадянської війни.

Листопад 1975 року — кінцеві титри.


ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • Patreon
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...