Силовики люблять потішити поважну публіку гострими новинами про власні успіхи, бажано з демонстрацією речових доказів, як то — наркотики, зброя і тому подібне, що наочно доводить ефективність роботи правоохоронних органів. Преса готова допомогти, бо що для силовиків — піар, то для ЗМІ — статистика відвідуваності. Вже класикою стали випадки, коли поліція чи СБУ викладають фото «зброї», вилученої при обшуку, не пояснюючи, що це травмат чи пневматика, або взагалі страйкбольні приводи, які лише зовні виглядають подібно до зброї, але навіть конструктивно не можуть бути перероблені для бойового застосування.

Люблять силовики також публічно згадати про нібито причетність затриманих до «роботи на Кремль», як це було із затриманням активістів з «Автономного опору». Доказів не було, офіційної підозри — теж, затримання не мало жодного юридичного наслідку, але чи вибачилась СБУ за цинічний плювок у репутацію «автономів»? Звісно, ні. Але той випадок принаймні можна пояснити тиском спецслужби на непідконтрольних політичних активістів. 

А ось більш свіжий випадок: миколаївські поліцейські разом із журналістами без рішення суду та навіть не чекаючи завершення досудового слідства проголосили про викриття цілої «комуністичної боївки». 

«Під час обшуків по справі групи крадіїв, що проводилися у п’ятницю, 30 серпня 2019 року, Національна поліція виявила кілограм тротилу, зброю, боєприпаси, а також заборонену комуністичну символіку й літературу та карти», — пише сайт Еспресо.ТВ з подачі відділу комунікації поліції Миколаївської області. Подано це під гучним заголовком «Червоний прапор, тротил, зброя та карти міста. У Миколаєві викрили бойовий осередок комуністів». 

Поки достовірно відомо лише те, що група людей займалася крадіжками, і під час обшуків було знайдено пістолет, набої, згорток тротилу та книжки Симоненка з прапором КПУ. Обшуки відбулися за місцями проживання затриманих та їхніх родичів. В одному місці все це знайшли чи в різних, в затриманих чи в їхніх родичів — нам не повідомляють. Але навіть якщо припустити, що все знайдене було вилучено за однією адресою, версія про «комуністичну боївку» виглядає розрахованою на ідіотів. Так само можна було б посилатися як на докази, наприклад, на портрет Брежнєва і радянську медаль «Ветеран труда». 

Якщо ж розглядати вилучені речдоки в історичному контексті, то все виглядає значно більш банально. 

Наприкінці 90х-початку 2000х Комуністична партія була наймасовішою й найпопулярнішою політсилою в країні. В неї — найбільша парламентська фракція, офіси в Києві та усіх великих та середніх містах України. В неї купа членських внесків і щедрих відкритих та прихованих пожертв від різного роду «червоних директорів», підприємців та чиновників. 

В кожному місті партія має актив — це партійці, що зазвичай складають ядро учасників усіх публічних та закритих заходів КПУ. Ці люди мають на руках партійну символіку, агітматеріали та партійну літературу, здебільшого нецікаву навіть членам партії, але її ЦК впарює місцевим організаціям у добровільно-примусовому порядку. Не все вдається розповсюдити, і вдома в активістів накопичуються певні залежі цього мотлоху. 

Потім хтось відходить від активного партійного життя за віком, хтось — через конфлікт з партійним керівництвом, хтось — через більш вигідні пропозиції чи — бува й таке — через поступову зміну політичних поглядів. 

А мотлох лежить собі десь у шафі чи на антресолях. Щось викидають, про щось просто забувають, особливо якщо місця у хаті вистачає. Відбуваються майдани, партію забороняють. Але колишньому активісту КПУ навіть на думку не спадає, що артефактів минулого треба позбутися — бо навіть «закон про декомунізацію» передбачає відповідальність лише за виготовлення та розповсюдження комуністичної символіки, а не за її зберігання. 

Тим більше, що в нашого підстаркуватого екс-активіста і без цього проблем вистачає. Роботи нема, пенсія маленька. Син (або племінник, або зять) через безробіття або через моральну нестійкість крокує хибним шляхом, зв’язується з кримінальною компанією та починає красти. Наш герой цього напевно не знає, але здогадується, звідки в нього гроші на веселе життя. А нащо йому пістолет та ще якісь незрозумілі речі — краще не питати, бо він того не любить. 

Аж ось хлопця хапають поліцейські, додому приходять з обшуком, й окрім пістолету, набоїв та того дивного згортку, який виявився тротилом, знаходять стопку старих книжок авторства Петра Симоненка, такий же старий дешевий прапор КПУ, з яким дідо десять років тому в останній раз вийшов на 1 травня, і туристичну карту міста. 

А після цього журналісти з подачі поліції розповідають, що у місті викрито бойову комуністичну ячейку.

Заради правди треба згадати, що Миколаїв пам’ятає й реальних, а не вигаданих поліцією «комуністичних бойовиків». Саме тут, а також в Одесі діяла група «комсомольців-терористів» під керівництвом Андрія Яковенка, що ставила метою «відновлення радянської влади в Україні». Їх схопили у 2002 році й ув’язнили на довгі терміни. Але, що характерно, ці хлопці не спиралися на ідейний та організаційний доробок Петра Симоненка. 

Очевидно, що нові «комуністичні бойові ячейки» на півдні України також мали б спиратися на більш дієві ідейно-політичні орієнтири, ніж відверто імпотентна та майже мертва КПУ. Інша справа, що значно більш вірогідним було б очікувати не класичних комуністів радянського пошибу, а екстремістських груп із новітньою мікс-ідеологією «Новоросії» та «народних республік», у якій від «комунізму» залишилися хіба що некрофільські ритуали вшанування фетишів радянської епохи. 

Але, судячи з активності прес-служби миколаївської поліції, небезпечних злочинців такого гатунку поки не виявлено, тож доводиться на колінці клепати сенсацію зі знайденої на антресолях макулатури. 

Здавалося б, увага ЗМІ до роботи силовиків має сприяти більш якісній роботі останніх та утримувати їх хоча б у формальних рамках законності. Але це було б частково можливим за умови, що в ЗМІ є така мета. Якщо ж ЗМІ лише ганяються за відвідуваністю їхніх сайтів, то виходить не контроль, а плідна співпраця із продукування гучних фейків.

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
• DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
• LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS