Солдат Марків: чому Італія зробила з українця крайнього

Колишній український військовий Віталій Марків у судовій залі в Італії

Ви кажете — правосуддя, незалежність судів, свобода преси, Європейські цінності… Або ви кажете: все куплене, всі продалися, Путін керує Європою… А я кажу, що все трішечки складніше. Але почнемо спочатку. А спочатку був нацгвардієць Віталій Марків, що мав подвійне — українське і італійське — громадянство та вільно володів італійською мовою. Через це він декілька разів спілкувався з італійськими журналістами, деякі бесіди навіть зафіксовані на відео. Все це в подальшому зіграло проти нього — судять його як італійського громадянина, та й схопили його, коли він приїхав в Італію до матері у відпустку.

Потім був обстріл блокпосту Нацгвардії 24 травня 2014 року, в ході якого НГУ понесла втрати. В той же день через мінометний обстріл загинули італійський фотограф Андреа Рокеллі і його супутник росіянин Андрій Миронов. Вони знаходилися на території, контрольованій проросійськими бойовиками, потрапили туди без дозволу України і перебували у вкрай небезпечній зоні, де ведуться, як вони самі бачили, повномасштабні бойові дії із застосуванням важкого озброєння. За офіційними повідомленнями, вони загинули «в селі Андріївка», яке тягнеться під горою Карачун на п’ять кілометрів зі сходу на захід.

Миронов перед смертю описував перехресний мінометний обстріл.

Україна поставилася до смерті італійця філософськи: полізли куди не запрошували — нарвалися на неприємності. Розслідування українською стороною було спущене на гальмах — як і багато інших розслідувань, як і взагалі багато чого. Ми до такого звикли — але не італійці. Вони чекали, поки Україна скаже хоч щось — і не дочекалися. І у 2017 році Італія розпочала власне розслідування.

Ну як, розслідування… Розслідуванням це назвати важко. Просто визначили единого українського учасника боїв під Слов’янськом у травні 2014-го, який щось говорив італійською на камеру, знайшли цитату з втраченого аудіозапису, на якому невідомий український військовий розповідає, що «на рух вони відповідають важкою артилерією, і саме це сталося з машиною італійського журналіста», і взяли свідчення в вижившого під тим самим обстрілом французького журналіста, який у 2014-му сумнівався, звідки був обстріл. а у 2017-му переконався, що стріляли з гори Карачун.

Поїхати на місце подій, як пропонувала українська сторона, що схаменулася після арешту Марківа в аеропорту Болоньї, та провести слідчий експеримент? Ні, облиште — італійському слідству і без цього все ясно. Вбито європейця, італійця, журналіста! Якимись варварами, що влаштували там в себе розборки! Хтось має за це відповісти!

Італія жадала крові. Справедливої розплати за смерть сина жадали вбиті горем батьки загиблого. Помсти вимагала італійська асоціація преси. Суспільна думка була цілком на боці журналіста, який загинув — це ж очевидно — від рук українських військових. Суспільна думка в італії за своїми властивостями не дуже відрізняється від суспільної думки в Україні, вона так само любить прості рішення та гучний галас. Тому, коли італійській пресі, наче шмат м’яса, кинули старшого сержанта Марківа — медіа миттєво розірвали його на дрібні шматки і нагодували ними публіку, яка вже вимагала жертву. Італійські медіа оголосили вирок Марківу ще задовго до того, як взнали його ім’я. Їхня багатомільйонна аудиторія цей вирок схвалила беззастережно. Спрацювала схема: вкорінені та беззаперечні переконання «нацисти — вбивці» та «росіяни воювали проти нацистів» доповнюються новою парою тез: «росіяни воюють з українцями — отже, українці нацисти». Все це накладається на неприязнь до мільйонів українських заробітчан в Італії, та на симпатію до Путіна як до антитези остогидлому Євросоюзу, у складі якого Італію спіткали дуже прикрі економічні катаклізми.

Все це відбувалося на фоні посилення правих популістів з коаліції партій «Рух п’яти зірок» та «Ліга Півночі», які в буквальному сенсі їдять з долоней Путіна: днями було оприлюднено розслідування про те, як помічники голови МВС Італії Маттео Сальвіні обговорюють із росіянами нафтову оборудку, завдяки якій «Ліга Півночі» має отримати 65 мільйонів доларів. Сам Сальвіні відомий своїм неофашизмом та демонстративними симпатіями до президента Росії.

Тож настрої еліти та мас в Італії повністю співпали. Ні, Сальвіні не керує усіма медіа Італії. І ні, він не віддає наказів суддям. Але і медіа, і судді в Італії дуже добре відчувають кон’юнктуру, настрої вгорі та внизу. І реагують відповідним чином: нащо сердити народ і конфліктувати з очільниками держави через долю якогось східного варвара, який, цілком можливо, і справді може бути причетний до смерті сина італійського народу, який один вартий усіх українців разом узятих.

Все це огидно, але аж ніяк не дивно.

Захист зробив все що зміг. Прокурор вимушений був визнати, що Марків не вбивав італійця. Звинувачення вважає, що єдине, що взагалі зробив Марків — це повідомив своїх командирів про те, що біля заводу «Зевс Кераміка» відбувається рух цивільних осіб. Командири нібито знаходилися в контакті з мінометним підрозділом ЗСУ, який, стверджує прокурор, і здійснив обстріл, Це, до речі, не збігається з версією про загибель журналіста в Андріївці — «Зевс Кераміка» знаходиться на околиці Слов’янська, від неї до Андріївки — близько кілометру, а до гори Карачун — близько 2 км.

Цей нюанс — повідомлення про рух цивільних (по яких за визначенням не можна стріляти) — за умови адекватного правосуддя був би достатнім для виправдання Марківа. І подальший обстріл, хто б його не вчинив, вже не на совісті Марківа.

Але сам прокурор на суді заявив, що справа не в ступені причетності Марківа, а в самому факті загибелі італійського журналіста, за який має хтось відповісти.

Отже, суд і вирок наскрізь тенденційні та політизовані. Москва звично чужими руками робить брудні справи, але валити все на Москву — це було б помилкою. Бо суд був європейський, і він показує, у якій глибокій кризі опинилася не лише Італія, а й Європа в цілому. В кризі не лише інституційній та економічній — це криза ціннісна, світоглядна, моральна.

Щоправда, криза ця не обмежується Європою — Україну вона теж добряче зачепила.


ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...