Нігілізм VS соціалізм

Історія соціалізму це благородна традиція. Це епітет, використаний тиранами для прокльону своїх ворогів, і це стяг, під яким трудовий люд змінює своє робоче місце та суспільство, в якому живе. Майже кожна історія, в якій хтось протистоїть владі, включає в себе соціалізм. Це героїчна історія особистостей та груп, що прагнули змінити статус-кво свого часу попри приголомшуючі загрози. Соціалізм змінив людський погляд на право, чесність, працю та лідерство.

З однієї сторони, соціалізм геть повністю змінив суспільство за останні 200 років. Більше ніж за революції, які мали певний успіх у деяких частинах світу, соціалізму можно подякувати за профспілки, що захищають права трудящих, універсальну систему освіти у більшості країнах, охорону здоров’я (особливо на Заході) та устрій, який змішав елементи державного протекціонізму та ринкового капіталізму.

Більшість суспільних систем піклування балансують на межі жорстокості умисного невтручання та байдужості черги. Навіть книжковий соціалізм стосується перш за все самоаналізу, какофонії натовпу чи егоїзму індивіда. Соціалізм найкраще послугував як коректива світовій системі, аніж як трансформація однієї системи в іншу.

РОДИННЕ ДЕРЕВО

Соціалізм випливає з історичної спадщини ідей, що тягнуться від давніх греків, польських социніанців, Просвітництва та класичного лібералізму. Оскільки соціалізм в першу чергу розглядається як політична філософія, що протистоїть статусу-кво XIX та XX століть, він фактично погодився з більшістю рішень тих, хто мав владу. Він погодився з тим, що аборигенні народи, де б їх не знайшли, мають бути інтегровані в ширше суспільство; він погодився з ростом індустріалізації (з деякими виключеннями) і з базовими економічними принципами (багатство, ціна, обмін).

Тенденції в соціалізмі, що стали відомі як марксизм і комунізм, яскраво ілюструють це. Риторика завжди полягала у тому, що метою є прямий або комунальний контроль суспільства за тим, щоб всі отримували блага. Проте реальність була двоякою. Концепція історії, що прийшла з марксистської традиції (діалектичний матеріалізм) зазначала, що суспільство має пройти через капіталізм, так само, як воно пройшло через феодалізм, щоб досягти соціалізму і, нарешті, комунізму. Це означає, що в марксистську гілку соціалізму вбудований прогресизм. Він проголошував (особливо до революції в Російській Імперії), що шлях до революції має йти через індустріалізацію суспільства, а найбільш індустріалізовані регіони вважалися найбільш сприятливими для революції.

Уявіть собі подив, коли відстала Російська Імперія стала місцем першої соціалістичної революції. Цей подив перетворився на жах, коли ленінська політика воєнного комунізму і нова економічна політика, що копіювали найгірші аспекти капіталістичного отримання прибутку і дозволила обмежену можливість вільної торгівлі, стала фундаментом для економіки Радянського Союзу.

В якій мірі лібертарна (анархістська) традиція соціалізму співпадає з цією позицією? Хоча базові положення лібертарного соціалізму здаються безневинними (хто буде виступати проти «свободи» та «волі»?), його справжня позиція копіює ширший соціалістичний рух. Замість боротьби за створення адміністративного органу для врегулювання соціалістичних перетворень суспільства, лібертарії захищають «самоврядування» «вільних федерацій», вирішуючи питання влади. Поза тим, наскільки практичними ці ідеї виявляються в момент протистояння зі статусом-кво, постає питання: що ця практика означає для лібертарних соціалістів і яким чином ця практика впливає на соціалізм, як корективу найгірших ексцесів капіталістичної системи або дійсний засіб для трансформації суспільства?

Основним механізмом, за допомогою якого лібертарії практикують свій соціалізм, є спроба «побудувати новий світ в оболонці старого». Ця практика випливає з ідеї, що соціалістичне суспільство має відштовхуватися від нашої поведінки сьогодні. На шляху до створення самоврядного суспільства лібертарні соціалісти починають з самоуправління своїх поточних організацій та кампаній. Також вони поєднують ці самоврядні схеми через «федералізм», що дасть їм можливість співпрацювати у сфері оборони та обміну ресурсів. З часом, особливо в останні десятиліття, ці ідеї стали неймовірно популярними у капіталістичному просторі. Багато робочих місць більше не організовують згідно з класичною структурою «піраміди» — з босом на чолі та працівниками знизу. Замість цього в робочі місця інтегрують інноваційне «самоврядування» і дозволяють «командам» брати на себе відповідальність за кількість і якість виробництва. Можливо, ці інновації були поверхневими, оскільки пірамідальна структура до кінця не зруйнована, але досвід рядових співробітників при цьому якісно змінився.

Споживацькі кооперативи також наслідували лібертарні принципи. Відкидаючи мотив отримання прибутку, вони запровадили дешеві послуги і товари для своїх учасників. Внаслідок послуговування принципами представницької демократії, ступінь контролю та співучасті вийшов далеко за межі типової корпорації. Інший механізм практики лібертарного соціалізму полягає у революційних моментах. Тут він завжди переживав напруженість між гуманістичною перспективою та гостротою революційного моменту. Краще за все про це свідчать події в Іспанії, де CNT разом із каталонським урядом долучилась до спільної боротьби проти фашизму Франко. Рішення базувалося на страху перед ізоляцією CNT і переконанні у тому, що перемога над фашизмом має вищий пріоритет, аніж закінчення революції. Перевага війни перед революцією в кінцевому рахунку означала співпрацю з державою проти революції.

Якщо соціалізм був, у найкращому випадку, корективою до найгірших проявів капіталізму, то де йому, зрештою, було черпати натхнення? Якщо основний напрям соціалізму (так званий державний соціалізм, комунізм або соціал-демократія) міцно зацікавлений в тій же прогресивній економічній асиміляції, як і весь інший світ, то подивимось на його суперників. Якщо вони — лібертарні та утопічні соціалісти — продемонстрували, що вони такі самі, або навіть гірші та не можуть бути ефективними у часи криз, то до кого нам звертатись? Якщо люди не змогли дієво протистояти системі XIX століття, що тільки-но ставала всесвітньою системою, яка вбирає в себе все, навіть опозицію, — яку надію ми можемо мати сьогодні?

РОСІЙСЬКИЙ СОЦІАЛІЗМ

За сто років соціалізм трансформувався завдяки своїм подорожам у різні частини світу. Африканський та арабський соціалізм були інноваціями, що відображали досвід, вкрай відмінний від того, що отримав соціалізм у Європі. Проблема полягала в тому, що вони також були реакцією на радянський досвід, тож мали досить обмежені масштаби. Вони припускали колоніалізм, марксизм і певний ступінь націоналізму. Оскільки ці допущення відповідали обставинам, в яких вони діяли, соціалізм був перетворений на чисто політичну практику замість більш загальної політичної філософії.

У XIX столітті виник тип соціалізму, що походив з-за меж європейської думки. Цей російський соціалізм став передумовою арабського та африканського соціалізмів, оскільки намагався поширити на них свій досвід. Що російський соціалізм мав спільного з європейським — так це переконання у тому, що наука переможе християнський парохіалізм (спосіб мислення, де суб’єкт зосереджується на дрібних деталях проблеми радше, ніж на розгляді її у ширшому контексті, — ред.) і допоможе зрозуміти світ. Також був зв’язок із ширшим соціалістичним рухом у Європі через емігрантів, таких як Михайло Бакунін та Олександр Герцен. На цьому схожість закінчується.

У філософському сенсі, напрям, до якого належав соціалізм, був частиною ліберальної традиції, що захищала свободу слова, думки та віросповідання. Навіть якщо основний напрям соціалізму в кінцевому рахунку відхилився від курсу, то в його основі були саме такі цінності. Вони не були частиною російського досвіду. Навпаки, російський соціалізм почався з відмови від моралі, істини, краси, любові та суспільного договору. Як політична філософія, російський соціалізм почався із сумніву в дієвості будь-яких форм влади і закінчився висловлюванням: «Пристрасть до руйнації є водночас і творча пристрасть!» (М. Бакунін)

Російські соціалісти не бачили прогресивного шляху до соціальної революції. Замість того, щоб вважати революційним агентом промисловий пролетаріат, вони вважали таким селян. У 1861, коли селян звільнили від кріпосного права і поневолили боргом, російські соціалісти повірили у неминучість повстання. Коли воно не відбулося, оскільки не мало жодного натхнення, російські соціалісти приступили до дій. Замість того, щоб закриватися в англійській бібліотеці на десяток років, вони з’їжджалися з товаришами до спільних будинків, вдавались до сміливих та смішних дій (наприклад, до вручення соціалістичної брошури царю) і в кінцевому рахунку здійснили царевбивство. Звичайно, ми знаємо російських соціалістів під іншим іменем — нігілісти.

НІГІЛІЗМ ЗУСТРІЧАЄ АНАРХІЗМ

«Коли рух, розпочатий Прудоном, дістався Росії, у ній почалась «пропаганда дією». У Росії уряд, контролюючи військових, мав можливість швидко перевірити будь-який рух, що міг виникнути в одному з небагатьох великих міст. У країні жоден рух не міг стати дієвим».

Маршалл Еверетт

Лібертарні соціалісти також мали інше ім’я, що може допомогти відрізнити їх від усієї соціалістичної братії: анархісти. Якщо лібертарний соціалізм був зацікавлений у самоврядуванні, федераціях і робітничих асоціаціях, то анархізм — у поєднанні з російськими здобутками нігілізму. Бакунін — найкращий цьому приклад. Ревізіоністи з когорти лібертаріїв цілком зосередилися на позитивній програмі Бакуніна, що закликала до колективних дій для здобуття анархії: свобода преси, слова і зборів, врешті-решт — добровільні асоціації, що об’єднатимуться для економічної організації суспільства.

Вони не звертали увагу на його негативну програму, що полягала у знищенні політичних установ, влади, уряду як такого і самої держави. Як тільки Бакунін зробив нігілістам подарунок у своєму есе «Реакція у Німеччині» (1842), то отримав подарунок з практики нігіліста Дмитра Каракозова у вигляді проваленої спроби вбивства царя Олександра ІІ. Десять років по тому ця нігілістична практика (що вже йшла повним ходом) стала політикою найбільшої анархістської федерації в Європі. Так звана «пропаганда вчинками» була першою історичною потугою, завдяки якій ми знаємо анархізм, як би лібертарні соціалісти не намагалися виправдати її або віддалитися від неї.

«Тероризм виник через необхідність взяти з флангу велику урядову організацію ще до того, як вона дізнається про планування атаки. Вихований у ненависті, він виріс в електризованій атмосфері, наповненій ентузіазмом, що був пробуджений благородним вчинком. Таким чином “великий підпільний потік” нігілізму зростав. Від нігілізму та його раптових спалахів анархізм позичив тероризм, пропаганду дією».

Сергій Степняк

Різниця між «пропагандою дією» та нігілістичною практикою вбивства — це намір. Анархісти продовжували, у зв’язку зі своїм ставленням до соціалізму, вірити у позитивний, прогресивний шлях до своєї мети і продовжували насильство проти голів держав і їх лакеїв через утопічне переконання, що населення, яке бачить такі акти, побачить злочини влади і повстане. Нігілісти ж не мали позитивних намірів. Говорячи мовою сучасного анархізму, вони лише бажали вчинити пряму дію проти великого злочину.

«Анархізм та нігілізм — це два слова, знайомі молоді, і вони стали тепер привабливими для неї. Вони не вірять у побудові нового суспільства в оболонці старого. Вони вірять, що старий світ спершу має бути знищений. Це нігілізм. У певному сенсі це заперечення “тут і зараз”».

Дороті Дей

Пояснімо це чітко. Соціалістична концепція історії це прогресивна традиція. Марксисти називають її історичним матеріалізмом, чию суть повністю відображає Марксова цитата з «До критики політичної економії»:

«Ні одна суспільна формація ніколи не гине доти, доки не розвинуто всіх тих продуктивних сил, для яких вона дає досить простору, а нові вищі продукційні відносини ніколи не заступають її місця, доки не народяться в лоні самого старого суспільства матеріяльні умови для їхнього існування. Тим то людство завжди ставить собі тільки такі завдання, які воно може розвязати, бо коли придивитися докладніше, то завжди виявляється, що саме завдання виникає тільки там, де матеріяльні умови його розвязання вже існують або, принаймні, перебувають у процесі свого творення».

Нігілістична концепція історії не була прогресивною. Протистояння з державою є просто одним з випадків боротьби нігілістів проти геть усього: з сім’ї, традиційного мистецтва, буржуазної культури, конформістів середнього віку, британської монархії тощо. І це протистояння не було зарядженим формулами нігілістів щодо того, як досягти кращого світу. На практиці було небагато нігілістів, які, можливо, і бажали бездержавного соціалістичного суспільства, але не пов’язували це зі своєю боротьбою проти режиму.

Соціалізм продовжуватиме мати своїх прихильників, яких приваблює його погляд на історію, демократію включення та участі, а також очевидні переваги у сфері соціальної боротьби. Соціалістична критика нігілізму починається з позиції глибокої огиди до його антигуманістичних методів. Але якщо переглянути історію соціалізму, ми побачимо, що відмова від гуманізму не є необхідною умовою для того, щоб завдати людям ненавмисних страждань. Якщо є урок, який можна витягти з існування Радянського Союзу, Китайської Народної Республіки чи Червоних Кхмерів, то він полягає у тому, що добрі наміри і практика історичного матеріалізму можуть легко рубати тіла і системи, які стоять у них на шляху.

Що ж пропонує нігілізм? Він дає альтернативу альтернативі, яка не будується на ідеалістичному образі нового світу. Це не ідеалістичний проект. Нігілізм стверджує, що не дуже корисно говорити про суспільство, яке ви намалювали у своїй уяві, про вчинки, які б ви зробили при владі або про ідеї, в які всі повірять. Що ж корисно — так це заперечення існуючого світу. Нігілізм це політична філософія, що починається з заперечення цього світу. Що знаходиться за його межами — про це ще тільки мають написати.

/Pistolero, «What is Left? Nihilism vs. Socialism». Переклав Дмитро Мрачник


ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...