Містер і місіс Ніцой: скандали, інтриги, розслідування

Один з найбільш позитивних образів для кожного, хто бажає стати в Україні лідером думок або піти в політику — це образ просвітника. Просто вчитель, просто вчений, просто людина від мистецтва. Це не якийсь чиновник-бюрократ або слизький політикан — просто освічена людина з позицією. Ця позиція може особисто вам не подобатись, може вас навіть обурювати. Але і закинути такій людині ви нічого не можете, бо у неї, наче, нема ніякого особистого інтересу. Тільки розпука.

Просто просвітник… Або просто дитяча письменниця. Як от Лариса Миколаївна Єфременко, яка після шлюбу взяла собі прізвище чоловіка, і стала Ларисою Ніцой.
Декілька резонансних постів на Facebook, які за живе зачепили багатьох українців, тобто за мовне питання. І ось вже Лариса Миколаївна на телеканалах і дебатах. Сперечається, що цікаво, лише з персонами, яких її аудиторія не може любити — Інну Богословську чи когось іще зі старих «навколо регіоналів».

Півроку популярності пані Лариси, і ось вже і її чоловік Андрій Анатолійович став частим гостем на телеканалах ZIK та «112», де він виступає суто як «кандидат історичних наук», або просто коротко «експерт». Кандидат наук та письменниця. Це ж просто сіль землі, інтелектуальна та творча еліта. Можна не погоджуватись з ними, але за що лаяти, вони ж просто безпартійні люди з позицією.

Так. На перший погляд. Але якщо придивитись до біографії подружжя Ніцой трохи уважніше, то можна побачити багато цікавого.

Старі кадри

Почнемо з того, що Ніцой Андрій Анатолійович чотири рази балотувався у Верховну Раду у рідному Кропивницькому. І ще один раз мало не потрапив до Кіровоградської обласної ради. Один раз він балотувався, як самовисуванець, потім від «Народного Руху» (1998 рік), а в інших випадках — від «Нашої України» (2002, 2006, 2007).

Але до Ради Андрій Анатолійович так і не потрапив. До речі, у 1998 році його на окрузі обійшла молода і амбітна Юлія Володимирівна Тимошенко. Іронія долі.

Між 2002 та 2006 роками пан Ніцой був помічником народного депутата Косіва Михайло Васильовича.  Помічницею Косіва була і його дружина Лариса. Тільки пан Ніцой — на громадських засадах, а пані — на платній основі. Приносила гроші в сім’ю.

Одночасно вона працювала і на громадських засадах помічницею депутата Бондаренко Володимира Дмитровича. А через скликання, вже з 2007 року була помічницею дуже знаної людини — Гриніва Ігоря Олексійовича, який тоді як раз перебіг від «Нашої України» до «Блоку Юлії Тимошенко».  А нині він, як відомо, не остання людина у «Блоці Петра Порошенка».

Ларисо, вимагай неможливого!

Вочевидь, стара політична гвардія, до якої були дотичні Андрій та Лариса Ніцой, після 2008 року поступово припиняла своє існування. Разом із низьким рейтингом президента Ющенко розвалювалася і партія, тому політичні амбіції Ніцоїв перейшли до іншої площини.

Тепер Андрій Ніцой виступає в якості керівника громадських організацій «Центр політичних розробок» (назву якого, свідомо або ні, скальковано з аналогічної російської організації) та «ПРАВІ». Лариса у 2008 починає вперше публікувати дитячі твори не в журналах, а окремими виданнями. А після Майдану потроху виходить на суспільно-політичний рівень через мовні скандали. 

До речі, інші активісти, які переймаються мовним питанням, схильні все більше і більше не довіряти Ларисі Миколаївні. Відомий професійний українець, активіст та лібертаріанець Олександр Іванов взагалі вважає її провокаторкою:

Почну із її дій по законопроекту про квоти на україномовні пісні на радіо. 34%, які вдалося протиснути — це максимально можливий адекватний резульатат. Ніцой валила на засіданнях цю квоту і вимагала 100% україномовних пісень. Звісно, таке б ніколи не пройшло. І законопроект не прийняли. Те саме з освітою. Вона вимагала взагалі заборонити меншинам навчатися рідною мовою в школах. Те, що прийняли і так наштовхнулося на дикий спротив з боку меншин. Якби її варіант пішов — звісно нічого б не прийняли. Так само вона бореться проти законопоекту Про державну мову 5670-д. Тобто, це її стиль — вимагати неможливих суперечливих змін до законопроектів, за які потім не проголосують. І таким чином вона намагається валити корисні законопроекти.

Але Ларису Ніцой вже не зупинити. Вона ходить на ток-шоу, її чекають в школах. До речі, шкільні сценарії свят інколи вже прямо пишуть під неї та її візит: «Тож разом зустрічаймо автора нової книги «Невигадані історії про звіряток-друзяток» Ларису Миколаївну Ніцой (Діти вручають хліб-сіль)». Це дуже мило.

Нічого особистого, просто бізнес

Але найсмачніше ми підготували на десерт. Лариса та Андрій Ніцой не просто так були дотичні до місцевих, тоді ще кіровоградських політичних еліт. Звісно, вони мали свій маленький провінційний бізнес. І мають його досі, керуючи ПрАТ «Кіровоградрибгосп» та ТОВ «Червона Вешта» (смішно, чи не має тут простору для декомунізації?)

І все було б нічого, якби у 2011 році «Кіровоградрибгосп» разом з братом Лариси Миколаївни Леонідом, не був замішаний у кримінальній історії, яка завершилася в суді лише у 2014 році. Детальне розслідування, зроблене не без нашої допомоги, можна почитати тут. Усі судові матеріали та ділові папери легко перевіряються у реєстрах.

Бережіть себе.

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...