«Зона комфорту» і вихід з неї

Термін «зона комфорту» вперше з’явився в книзі консультантки з управління Джудіт М. Бардвік «Небезпека в зоні комфорту» (Judith M. Bardwick, «Danger in the comfort zone», USA, 1995). Спочатку це поняття включало мотиваційну ригідність: як приклад небажання вийти з зони Бардвік наводить епізод із менеджерами, що виявилися не
готовими до пошуку нових робочих рішень. Зона комфорту означає не затишок, як багато хто звик вважати, а звичні сценарії. Психолог Павло Зигмантович пропонує замість «зони комфорту» використовувати доречніше поняття «зона найближчого розвитку». — Нігіліст

Напишу про очевидне, яке, виявляється, очевидне не для всіх.
Ідея про «вихід з зони комфорту» — паскудна і порочна. Мушу зізнатися, що коли я чую оце «вийди з зони комфорту», мені хочеться знайти людину, яка про цей великий вихід торочить, і відлупашити її палкою. А лупашення людей палкою, між іншим, перебуває дуже, дуже далеко поза межами моєї зони комфорту: поза межами моєї зони комфорту перебуває навіть хамство всім 50 відтінкам ідіотів, які люблять зазирнути до мене в коменти і сварки з водіями таксі, які думають, що ремінь безпеки — це така буржуазна розкіш, а я не досить принцеса, аби її собі дозволити.

Почну з примітивного: для того, аби з зони комфорту вийти, в неї, як каже старий жарт, треба спочатку потрапити. Якщо в вас є зона комфорту, де задоволена ваша базова потреба в безпеці, де у вас низький рівень тривоги і стресу, вже не кажучи про задоволення базових матеріальних потреб, я можу вас тільки привітати, але чек йо факінґ прівіледж. В купи людей ці потреби не задоволені, при чому перманентно, а за таких умов всі ці благодушні дурнички про нові подорожі, знайомства і біг щоранку — це відверте шкідництво.
В нас пів-країни постійно перебуває поза межами того мінімального рівня стресу, який, за легендою (яка вже сама по собі пробиває мене на хі-хі), дає оптимальну продуктивність, і, guess what… більше стресу — далеко не те, що в такій ситуації потрібно.

Ідея, що існує якийсь «продуктивний рівень стресу» забавна тому, що стрес — поняття, як би це сказати… Досить суб’єктивне і слабковимірюване. Обчислити, де комусь, чи й навіть вам «ще норм», а де «стоп-стоп, хватить», знаєте, далеко непросто. І це я вже мовчу про те, що в нас усіх дуже часто стрес і тривога викликані дуже різними речима.

По-друге, «мінімальний необхідний рівень стресу», який за легендою мав би робити нас продуктивними і успішними і так завжди з нами. Нам і так щодня доводиться робити купу речей, які нам неприємні і нерадісні. Ну хіба що ви наслєднік якогось супербагатого роду, який може собі дозволити цілими днями сидіти в «зоні комфорту», а для всього, що його величність не дуже тішить, має слуг. Та й то рано чи пізно наслєдніку прийдеться іти до стоматолога, а якщо ви мені покажете людину, в якої стоматологи не викликають стресу, я покажу вам брехуна.

По-третє, люди, раптово! Реагують на стрес по-різному. При чому і на стрес-мені-купили-цуценя, і на стрес-мені-купили-цуценя-а-в-мене-алергія-на-псів. Одні і справді починають їбашити, як будто їх атланти покусали (зараз буде сюрприз: здебільшого в такій ситуації їбашать виключно для того, щоб в міфічну «зону комфорту» вернутись чи потрапити), а інші навпаки розгублюються і завмирають. От уж універсальний продуктивний «вихід з зони комфорту», ніде правди діти!

І, нарешті, по-четверте. Ідея про «вихід з зони комфорту» тісно переплетена з ідеєю молодих-здорових-продуктивних-мандрівних-з купою друзів і знайомих-необтяжених надмірною кількістю зобов’язань і все таке. Знаєте, якщо своїм виходом за межі зони комфорту ви порушуєте зону комфорту десяти людей довкола — це так собі ідейка. Якщо вам не подобаються люди і ви прекрасно почуваєтесь звівши контакти до мінімуму — це нормально. Якщо вам не подобаються подорожі — це теж нормально. І навіть якщо людина непродуктивна і неуспєшна — це, раптово, теж нормально! Ніхто нікому не винен продуктивність, успішність і інші бздури.

Власне кажучи, єдине, що на сто відсотків роблять тривалі стрес і тривога — це вкорочують і погіршують якість життя. От уж гарненька була б ця вся мотиваційна літературка, якби там прямим текстом писали, що вихід з «зони комфорту» тягне за собою вкорочення життя, я б воістину повеселилась. Але, очевидне неймовірне: більшість мотиваційної літератури нахабно бреше, більшість з нас ніколи не стане Стівами Джобсами, гіпотеза справедливого світу неправдива, нерівність — це погано, надворі листопад, а коли я бачу проповіді про вихід з зони комфорту, палка сама проситься до рук, бо я з тих, хто ніяк не може до зони комфорту потрапити.

Джерело

Підтримати редакцію:

  • Гривневий рахунок «ПриватБанк»: 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
  • Для закордонних донорів: переказ через skrill.com на рахунок [email protected]
  • Bitcoin: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • Etherium: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • Dash: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • Litecoin: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...