Скоєно напад на викладача НаУКМА Василя Черепанина
Центр візуальної культури
23 вересня на Контрактовій площі в Києві стався напад на Василя Черепанина, викладача кафедри культурології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, керівника Центру візуальної культури.
У вівторок, 23 вересня, близько 19.15 на трамвайній зупинці біля входу до станції метро “Контрактова площа” невідомі у камуфляжній формі раптово напали на Василя Черепанина і почали жорстоко бити на очах у перехожих. Міліція прибула із великим запізненням, тож нападників не було затримано. Василь Черепанин дістав важкі тілесні ушкодження – численні забої та перелом кісток обличчя. Він пов’язує цей напад зі своєю професійною діяльністю.
Василь Черепанин – кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри культурології НаУКМА. Керівник Центру візуальної культури, редактор журналу “Політична критика”. Організатор численних наукових конференцій, публічних дискусій та художніх виставок. Серед останніх подій, співорганізованих Василем Черепанином – міжнародна конференція Ukraine: Thinking Together за участі Тімоті Снайдера, Івана Крастева, Агнєшки Холланд, Пола Бермана та інших провідних інтелектуалів світу, а також серія заходів під час “Відкритого університету Майдану”.
В той час, коли проти України здійснюється військова агресія, агресивні молодики, начепивши військову форму, здійснюють безпрецедентно жорстокий напад на університетського викладача в центрі столиці. Безпідставні та абсурдні звинувачення в “сепаратизмі”, що лунали на адресу Василя Черепанина з боку нападників, використовуються агресивними невігласами для нав’язування суспільству власної ідеології ненависті та боротьби з будь-якими проявами критичної думки. Вимагаємо від правоохоронних органів невідкладно розслідувати цей напад, а також припинити злочинну бездіяльність стосовно агресивних молодиків, що прикриваються війною в Україні для втілення власної людиноненависницької ідеології.
Редакція Нігілісту пов’язує цей напад не тільки з професійною діяльністю, а й з політичними переконаннями та активністю потерпілого. Центр Візуальної Культури був центром тяжіння для антиавторитарних лівих сил і тому завоював нелюбов неонацистів, а його працівники систематично отримували погрози. Зараз вони могли скористатися моментом, щоб звести старі рахунки.