Про терміни і образ ворога

romanov marx

На Майдані 2004 року люди уявляли, що борються з «бандитами» і взагалі з представниками кримінального світу. Відповідно до своїх уявлень про ворога вони збагатили власний лексикон: саме тоді в активний словник більшості громадян України потрапили такі слова, як «зек», «бєспрєдєл», «дерибан», «общак», «пахан», «развод» і т.д. Ризикну припустити, що ця термінологія, як і пов’язані з нею масові уявлення про кримінальну субкультуру, мають набагато більше спільного з фільмом «Джентльмени удачі», ніж зі справжніми реаліями.

В усякому разі, точно можна сказати, що саме «демократична опозиція» в 2001-2004 рр. доклала максимум зусиль до популяризації цього сленгу, тоді як від «донецьких бандитів» подібних слів не було чути. Смішно, але депутати ПР запозичили ці терміни уже від «нашоукраїнців».

Активісти Майдану-2013 переконані, що їм протистоїть потужна машина могутніх силовиків і ефективних спецслужб. І зараз також саме вони поширюють відповідну лексику: в повсякденний вжиток увійшли терміни «злив», «провокація», «спецоперація», «агентура», «підстава», «многоходовка». Якщо «Кучма-Янукович» вважався жорстоким, злобним і при цьому тупим ворогом, то «Янукович-Путін-Медведчук» – хитрим, підступним і розумним. Що, мабуть, частково пояснює, чому зараз конспірологія популярніша, ніж була в 2004.

Навряд чи реальний Путін думає саме так і в таких термінах, як це уявляють собі популяризатори в соціальних мережах. І вже точно складно уявити Кучму в ролі «пахана»: і тоді, і зараз усе було набагато простіше і водночас набагато складніше. Але образ ворога був редукований до карикатурних фігур, що не користуються любов’ю і повагою в українському суспільстві: «зек», «мент», «гебіст».

Що з цього слідує для лівих? Популіст робить для себе правильний висновок і намагається паразитувати на іншій ненависній для суспільства фігурі: зажерливого олігарха-експлуататора. Проблема тільки в тому, як відокремити образ капіталіста в циліндрі від горбатого носа і пейсів. Або, скажімо, від зоряно-полосатого костюма і борідки. Або від банкірського мішка з банкнотами (ми ж пам’ятаємо, що «продуктивний капітал» – такий самий наш ворог, як і фінансовий?). Фашистам у цьому плані простіше – вони можуть сміливо брати готові елементи картини світу, поширеної в широких народних масах, і прикрашати своїми висновками. Рожеві популісти змушені викручуватись і робити малозрозумілі народу обмовки – або махнути рукою й закрити очі на те, що їхній електорат не любить не лише олігархів, а й, скажімо, жидів. Або москалів. Або западенців.

Для комуніста це, звичайно, неприпустимо. Не йдеться про те, щоб чекати, доки всі пролетарі навколо не стануть самі грамотними марксистами, і лише потім починати з ними працювати, навпаки. Але обсяг роботи, який лежить перед лівими радикалами, набагато більший, ніж той, на який заміряються ліві та праві популісти. Замість того, щоби брати готові шматки з шизофренічної масової свідомості, вони мають займатися просвітництвом і самопросвітництвом, займати часто непопулярні позиції, які лише потім будуть оцінені належним чином, апелювати до розуму, а не до масових інстинктів.

Тому антигероєм «нашої» революції буде не Олігарх, а саме Капіталіст. Буржуй, причому в первісному значенні цього слова, а не в сенсі «дуже багата людина». І коли «ми» проголосимо заборону експлуатації, це буде не популістська фраза про те, що «треба ж по-людськи, нормальні умови праці», а кінець найманої праці як такої. І капіталізму. Але це буде ще не в цьому році.

Вам также может понравиться...