Гола королева Леся Оробець

orobetsВ. З.

16 лютого пані Оробець познайомила світ із своїм чудернацьким поглядом на політичну економію та державні фінанси. Ми вже читали кілька варіантів «економічної програми Майдану». Від амбіційних планів по залученню інвестицій при новому уряді до «соціальної революції» від «правого сектору», що зводиться до ротації еліт і заміни нинішніх господарів життя на новий клас панів, певно з числа вчених-філологів (їх у «Тризубі» завжди було забагато). Власне, вся майданна соціально-економічна думка зводиться до того двох питань.  Як полегшити життя великим приватним власникам і з кого має складатися цей олігархічний клас.

Утопія Лесі Оробець базується на фантастичних припущеннях та ігнорує практику реального існування буржуазної держави. Оробець хоче, щоб уряд не робив нічого хорошого Держава у пані депутатки перетворюється з важливого інструмента економічної політики у звичайнісінького озброєного паразита, що харчується за рахунок доходів найманих працівників і нічого не дає їм натомість. При цьому уряд буде захищати приватну власність тих хто буде не просто ухилятися від сплати податків, а не платитиме їх цілком законно.  Але не будемо забігати наперед. Це бенкет духу, кожна страва якого вимагає від гурмана уваги та вдумливого споживання.

 «1. Вільна, неділима, процвітаюча Україна “від Сяну до Дону”.»

Сподіваюсь, що це просто слова і перший пункт не стане причиною війни із Польщею та Росією.

«2. Кожен працюючий і продуктивний громадянин повинен процвітати в гідності і безпеці.»

Власне, уже в цій фразі ми можемо побачити, що продуктивні громадяни можуть і не бути працюючими. Певно їхня продуктивність є наслідком їхньої фантастичних властивостей. Наприклад, вони можуть перетворювати воду на вино та камінь на золото. Тож, певно, пані Оробець вірить у чарівників та чудеса. І це прекрасно. Діти вірять у Діда Мороза. Дорослі у Невидиму Руку Ринку та інші капіталістичні дива.

«3. Покарання за злочин має бути невідворотним, правосуддя має настигнути злочинця з імовірністю 100%, хай навіть через роки і десятиліття. Це чесні люди мають права, а не злочинці.»

Ми бачимо, що пані Оробець легко позбулася химери «прав людини». Втім, зауважу, що після 1945 року весь цивілізований світ прийняв цю концепцію, бо невідворотність закону і його диктатура призвели до Аушвіцу.

«4. Державний механізм має бути настільки маленьким і дешевим, наскільки це можливо. Державний апарат нічого не створює в принципі, держава тільки механізм перерозподілу ресурсів – і найбільш неефективний з усіх можливих.»

Прикро розчаровувати пані Оробець і її фан-клуб, але із 30-х років минулого століття держава залишається саме таким механізмом, що рятує економіку  від «чудес» Невидимої Руки Ринку. Власне, зараз у США  та ЄС цей «найбільш неефективний» механізм і використовують. Погляди пані  Оробець або настільки передові, або настільки реакційні,  що на Заході їх  не використовують.

«5. Держава має займатись обороною від зовнішніх ворогів, дипломатичними зносинами, підтриманням безпеки громадян і їх майна, правосуддям, сприянням фундаментальним науковим дослідженням. ВСЕ.»

В цьому списку фундаментальна наука виглядає якось нелогічно. При такій фанатичній вірі у вільний ринок, науку теж треба кидати у вир біржових спекуляцій.

«6. З безвиході держава може бути змушена займатись будівництвом інфраструктури, регулюванням природних монополій (ринок електроенергії, газу, залізниця) і контролем технічних стандартів якості. Ці функції слід намагатись віддати приватній ініціативі, як тільки це стає вигіднішим для суспільного блага.»

Нажаль, всюди  де потрібна регулярність та гарантії функціонування інфраструктури держава вимушена повертатися до централізованого управління. Це стосується, наприклад, систем громадського транспорту. Приватизація подібних структур створює монополії, що невиправдано завищують ціни своїх послуг або обвалюють якість.  Характерний приклад – орієнтований на прибуток міський транспорт. Він стає джерелом незручностей і заторів, як в Україні. Бо прибуток, замість стабільного функціонування – шлях до хаосу.

«7. Багатство і продуктивність громадян, для блага яких власне державний механізм існує, є єдиним мірилом успішності державного менеджменту – ВВП на душу населення, продуктивність праці і тому подібні показники.»

Цей пункт суперечить твердженню про необхідність позбавити державу економічних важелів. Мєнт, суддя, дипломат та шпигун не несуть жодної відповідальності за зростання чи падіння ВВП, бо вони на той ВВП не сильно впливають. Може тільки у випадку розбухання міліції до фантастичних розмірів, її зарплати чи закупівля гумових кийків та водометів зможуть стати фактором економічного  зростання. Але  боже (якого немає) збав нас від такого типу «зростання».

«8. Оподаткування громадян для фінансування держави є необхідним злом. Чим менший відсоток ВВП розподіляється через державний бюджет, тим ефективніший державний менеджмент.

Ріст перерозподілу ВВП через бюджет, ріст розміру бюджету, ріст збору податків – цілі грабіжників і злодіїв. Чим більше награбовано чужого, тим більше можна вкрасти собі. Комуністи і інші види кримінальних злочинців це прекрасно продемонстрували.

Ефективні бізнесмени добиваються більшого виробництво меншими інвестиціями. Державний менеджмент – це те ж саме. Для чого 10 000 ядерних боєголовок, якщо і з 100 на нас ніхто не нападе?»

Україна не має ядерної зброї. Сподіваюся, що цей пункт не закликає до відновлення ядерного статусу. Переможців у ядерних війнах бути не може.

«9. Оподатковувати слід споживання, майно, пороки, право на експлуатацію природних ресурсів. З безвиході – заробітну плату (по ставці не більше 10%). Підприємницький прибуток оподатковувати не можна категорично. Суспільство, яке карає за успіх, прирікає себе на деградацію і бідність. Подобається чи не подобається, але це так.»

Таким чином ми бачимо, що пані Оробець хоче оподатковувати споживання.  Акцизи, ПДВ знайомі нам і сьогодні. Певно, що такі податки мають збільшитися, а ціни вирости. Депутатка припускає, що грошей може не вистачити і вважає, що люди  які створюють національне багатство (наймані працівники) не  збідніють, виплачуючи податки за багатіїв. Взагалі, наступним логічним кроком було б введення станової держави (щоб зробити паразитування на бідних та владу капіталістів законним) або позбавлення багатіїв пасивних та активних виборчих прав. Бо хто не утримує державу – не має права на неї впливати. Це логічно.

Кожен рік українська держава підвищує рівень витрат на каральну систему, але і нинішнього щедрого фінансування виявилося недостатньо для того щоб придушити Майдан. «Дешевий уряд», що не буде пом’якшувати і підмазувати пролетаріат буде вимушений витрачати на міліцію в рази більше. Тож така держава, яка не втручатиметься в економіку, може обійтися дорожче ніж нинішня.

«10. Державний борг слід заборонити як явище в Конституції. Державним боргом фінансується винятково крадіжки і підкуп небажаючих працювати, а повертати його мають ті, хто працює і заробляє. Бюджет кожного року має зводитись з профіцитом, а профіцит складатись в резервний фонд на випадок війни чи катастроф.

Так веде фінансові справи сім’ї будь-яка здорова домогосподарка. А так як ведуться державні фінанси України зараз і велись до того, – ведуть свої фінанси винятково алкоголіки і наркомани – позичим/вкрадем на пляшку/дозу зараз, а там авось пронесе.»

На великий подив панів ринкових сталіністів та неоліберальних більшовиків, державний дефіцит фінансується за допомогою запозичень та емісії грошей. Це метод стимуляції ефективного попиту. Це можна прочитати у творах Джона Мейнарда Кейнса. І, щоб вони собі не фантазували, бюджетний дефіцит не веде до економічної катастрофи, якщо він є помірним.

«11. У кожного громадянина від народження рівні можливості – право на освіту, можливість отримати грант чи кредит на освіту залежно від своїх об’єктивно оцінених академічних успіхів (і тільки від цього, ніяких пільг і преференцій-нікому), вибрати професію, досягнути успіху в житті.»

Як буде реалізовуватися рівність можливостей без системи ДЕРЖАВНОЇ освіти для БІДНОЇ БІЛЬШОСТІ? Поясніть яким чином це працюватиме?

«12. Кожен громадянин сам персонально несе відповідальність за себе і своє життя. Ніколи ніякої винагороди неробства, наркоманії і тому подібного. Жоден відвовідальний і працьовитий не повинен платити за безвідповідального і лінивого.

Працював 30 років день і ніч, зробив нову ефективну машину, став міліардером? Честь тобі і хвала, хай всі газети кричать “молодець”, хай школярі бачать, для чого вчити математику й фізику. Пив пиво, тинявся по дворам з косяками, дивився серіали про бандітов і ментов? І хочеш БМВ? Ну вибачай, звернись в Лігу захисту їжачків, може там допоможуть. Вкрадеш – сядеш, в тюрмі відробиш десятикратно вартість вкраденого, може корисну професію здобудеш і почнеш життя спочатку.»

Цей фрагмент чимось нагадує програму «кандидата в президенти» «Єгора Лупана». Пункт про «прозорість у крадіжках». Будемо вважати це проявом непересічного почуття гумору пані Оробець.

«Ці погляди мені здаються простими і випливаючими одне з одного. Все що я робила більш ніж 6 років як депутат, керувалось ними. Публікую їх на випадок, якщо ближчим часом в когось виникне бажання стверджувати, що я зрадила своїм переконанням:)»

Пласка земля теж є простою ідеєю. Із неї теж можна зробити багато висновків, але правильними вони не будуть.

«Слава Україні!»

Я не знаю хто  такий/така Слава Україні і чому його/її всі весь час згадують? Допоможіть мені. Хочу зрозуміти сенс цієї магічної фрази.

 ***

Для критики поглядів Оробець ми не використовували жодної лівої радикальної теорії. Жодна розвинена капіталістична країна не живе за умов такої податкової та бюджетної політики.  Бо це інфантильна ринкова утопія, а не тверезий погляд на речі.

Вам также может понравиться...