«Золотий дощ із «правого сектора»

Олександр Богаченко-Мішевський

Shepard-Fairey-Police-Brutality
Явище правого радикалізму на #євромайдан можна порівняти із українською міліцією. І в одному, і в іншому випадку суспільство (протестна спільнота) наділяє їх якимись повноваженнями (на Майдані — умовними, це радше очікування). Середньостатистичний українець (майданівець) очікує, що силовики (праві бойовики) захистять його від злочинців (беркуту, тітушок). І коли його справді захистять — міліціонер з ризиком для свого життя знешкодив бандита, правий хуліган відтіснив з ризиком для здоров»я репресивного беркута, українець вибухає радісними постами в соцмережах і закликає не говорити поганого про цих хлопців (і їх партію-покровительку). Хоч за лаштунками цієї пасторальної картинки міліціонер катує затриманих, кришує наркоторговців, бере хабарі, а ультраправий нападає на лівих і профспілкових активістів (таких же учасників Євромайдану), журналістів, що хочуть його зазняти, або навіть на випадкових перехожих із відмінними від його політичними поглядами, малює на стінах кельтські хрести і «вовчі гаки», гнівні філіппіки «жидам» і заклики до «священної расової війни», вимагає смерті ворогам, провокує підстави для застосування владою сили проти тих же таки середньостатистичних мирних майданівців.

Якщо більшість майданівців надихають, по суті, антиполіційні настрої більше, ніж «євроінтеграційні» (так, мирні демонстрації брутально розганяють і в більш розвинутих країнах, але в Україні страх перед ментівським кийком супроводжує людину протягом всього її життя), то ультраправі з радістю зайняли б місце розпущених «за злочини проти народу» спецзагонів. Головне — щоб портрет харизматичного Вождя на стіні висів. Але вуличні нацисти навряд чи зупиняться перед насильством, якщо побачать «Людину» в ворогові (якому, як ми вже почули, смерть), і не вдаватимуться до тактики «теплої хвилі» і тому подібних мудрих речей, відомих із фейсбуку. Так само і на «беркутівців» «теплі хвилі» не впливають, бо єдина можлива «тепла хвиля» в їх виконанні — це «золотий дощ» на ваші голови, після прелюдії у вигляді «масажу» кийками. Можливість безкарно бити і принижувати псує людину (цим професійні менти відрізняються від призовників з внутрішніх військ, котрі якраз найбільше постраждали від рук, ніг, каміння і ланцюгів «захисників нації»). На демотиваторах у своїх вконтактівських сторінках насильство щодо затриманих вони порівнюють з асенізаторською роботою. Не нагадує фрази на кшталт «іншорасове сміття» із словесного запасу правих?

Спільноті, що зуміла самоорганізуватись, не потрібні ні професійні, ні «ідейні» «чистильщики сміття», бо єдине сміття, яке треба прибирати — сніг і окурки з асфальту, а цю роботу може виконувати будь-хто. Якщо Майдан некритично поведеться на праві гасла і ідеї, замість нагальних соціально-економічних — це не поразка, а повний розгром, незалежно від прізвищ наступного президента і прем»єр-міністра.

Вам также может понравиться...