Корінне питання

Хто такі корінні народи?

Верховна Рада ухвалила закон про корінні народи. Він був розроблений ще кілька років тому за участі представників Меджлісу кримськотатарського народу, і поданий до парламенту президентом Володимиром Зеленським. Його російський колега Володимир Путін ще до голосування особисто очолив атаку пропагандистської машини на українську законодавчу новацію, лякаючи росіян замірами черепів та пошуками правильних і неправильних українців: мовляв, росіян в українському законі до переліку корінних не включили. Він забув додати, що й українців туди не включили також, бо поняття корінного народу в законі використовується у відповідності до міжнародного права і означає народ, що сформувався на території України і не здійснив свого права на самовизначення. 

Українці своє право на самовизначення здійснили — вони мають власну державу. Росіяни як етнос не формувалися на території України, а самовизначення російського народу відбулося у Російській Федерації. Тому в Україні їм достатньо статусу національної меншини і частини української громадянської нації — їхні права як громадян України при цьому ніяк не обмежуються. Те саме стосується болгар, угорців, румун, молдаван, поляків та інших національних меншин, що мають власні держави або — як гагаузи — автономії у складі інших держав.

Власне, корінними народами України закон визначає три етнічні групи — кримських татар, караїмів і кримчаків. Їхній етногенез відбувуся на території Криму, говорять вони діалектами кримськотатарської мови і є, за великим рахунком, представниками кримської етнічної спільноти, яка існувала в Криму до російської анексії півострова у XVIII столітті. Це, так би мовити, киримли у широкому сенсі — багатоконфесійна тюркомовна корінна кримська спільнота (мусульмани-суніти — кримські татари, класичні юдеї — кримчаки, і караїми, що сповідують окремий різновид юдаїзму).

Грецький прокол

Але Україна не була б Україною, якби й тут не накосячила. Бо склад цієї корінної етнічної спільноти є неповним без урумів, яких разом з румеями називають «греками Приазов’я». На відміну від румеїв, що дійсно говорять діалектом грецької і є нащадками малоазійських греків, уруми говорять діалектом кримськотатарської, тобто, як караїми і кримчаки, є тюркомовними.

Культура урумів сформувалася під значним впливом кримськотатарської культури, і головною ознакою належності урумів до греків залишалося «грецьке віросповідання», тобто християнство східного обряду. Урумів було відірвано від кримського коріння під час першої російської анексії, коли їх разом з румеями було депортовано з Криму до північного Приазов’я.

Збереження культурної ідентичності урумів ніколи не було пріоритетом влади Російської імперії, СРСР та України. Тому цю нішу зайняла Греція, що старанно окучувала і румейські, і урумські громади, допомагаючи грошима, налагоджуючи культурні зв’язки і проводячи повзучу елінізацію культури та свідомості урумів. На фоні байдужості української влади не дивно, що урумські національно-культурні об’єднання радо приймали цю турботу.

Але коли прийшов час визначати законом корінні народи, цей грецький вплив виліз боком: депутати вирішили, що уруми є греками, а їхньою державою самовизначення є, відповідно, Греція. Саме так вони відповіли на слабкі заперечення урумських активістів. Втім, ситуацію, в якій уруми почали пов’язуватися з Грецією, створила саме байдужість України до їхньої національно-культурної ідентичності протягом 30 років незалежності.

Складний шлях до автономії

Між тим, закон про корінні народи — лише один з тріади, прийняття якої мало б завершити законодавче визнання місця кримськотатарського народу і Криму у складі України. Ще два — це закон про статус кримськотатарського народу і проєкт змін до розділу X конституції, яким визначається статус кримської автономії. 

Вся ця тріада була розроблена за дорученням колишнього президента Петра Порошенка робочою групою за участі представників Меджлісу. Однак далі розробки справа не пішла — Порошенко не наважився внести ці проєкти на розгляд парламенту. Зеленський теж гальмує — його вистачило лише на один, найменш тригерний законопроєкт з трьох. 

Про кримськотатарську національно-територіальну автономію і про те, чому її не варто боятися, ми вже писали. Час розглянути це питання трохи докладніше. 

Автори проєкту нової редакції розділу X конституції України пропонують відмовитися від назви «Автономна Республіка Крим» — на користь «Кримської автономії». термінологічно це дещо незграбно, але мета зрозуміла: відійти від символічного спадку адміністративно-чиновницького утворення АРК. 

«Крим від територіального принципу утворення переходить до національно-територіального принципу. Ми говоримо про те, що джерелом особливого статусу автономії є право кримськотатарського народу на самовизначення як корінного народу на території України. Чому це принципово і важливо? Всі відмінності у державному управлінні, у функціонуванні органів місцевого самоврядування, в інших сферах суспільного життя, які є в Криму, пов’язані з тим, що є кримські татари, які є корінним народом в Криму, вони мають певну специфіку, яку держава має врахувати для того, щоб цей народ міг себе почувати адекватно на цій землі», — так розповідав Центру журналістських розслідувань один з авторів цього проєкту Арсен Жумаділов. 

Курултай (з’їзд представників кримськотатарського народу) і Меджліс (постійно діючий національний представницький орган кримських татар) вбудовуються в загальний ландшафт органів публічної влади — вони стають конституційними органами Кримської автономії. 

Вибори до представницького органу Кримської автономії — Кримської Ради — будуть прямими, без жодного делегування від Меджлісу та Курултаю. Водночас, передбачено квоту для кримських татар: зі ста депутатів Кримської Ради 34 будуть представниками кримськотатарського народу. 

На території автономії функціонуватиме кримськотатарська мова поруч із державною — українською. 

Не треба боятися

Реформа статусу Криму ніяк не обмежить права російського чи загалом некримськотатарського населення Криму — якщо під правами не розуміти привілеїв. До сьогодні в Криму формальна представницька демократія є лише ширмою для здійснення чиновницької сваволі, яка спирається на електоральну підтримку арифметичної більшості. Рросійська окупація лише довела цей стан речей до абсолюту, але він існував у Криму і до 2014 року. Кримським татарам відводилася роль безнадійної меншості, яка ні на що не впливає і інтересами якої можна у будь-який момент знехтувати. Натомість, право на самовизначення має бути підкріплено реальними інструментами впливу — якими і є статус кримськотатарської національно-територіальної автономії і квотний принцип представництва. 

Побоювання, що кримськотатарська національно-територіальна автономія стане кроком до встановлення турецького суверенітету над Кримом, абсурдні та безпідставні. Менш за все кримські татари в Криму зацікавлені в асиміляції, якої вони безумовно зазнають під владою Туреччини через близькість мов і культури. Тісні культурні, політичні та економічні зв’язки з Туреччиною — так, роль Анкари як кращого друга кримських татар — так, але все це працюватиме саме завдяки кримськотатарській автономії у складі України. Такий собі баланс впливу — більше того, і Анкара зацікавлена саме в такому балансі, бо тримати Україну у статусі дружньої країни Туреччині простіше за все саме за допомогою українського Криму з сильними позиціями кримських татар. Зі свого боку, у такому розкладі саме кримські татари будуть надійним гарантом українського суверенітету над півостровом. 

Але, на жаль, політичної волі для реалізації такої реформи в української влади немає. Страх не отримати підтримку некримськотатарської більшості населення Криму після гіпотетичного повернення півострова під український суверенітет переважає — хоча краще було б поборотися за реальну підтримку кримських татар, ніж сподіватися на примарну лояльність конформістської більшості. В будь-якому випадку, все це — плани на невизначене майбутнє. Але історія вчить, що майбутнє настає дуже несподівано, і краще б мати під рукою дієвий план і надійних друзів. Кримські татари ж свою надійність доводили неодноразово. 


Додавайтеся в телеграм чат Нігіліста

Підтримати редакцію:

  • UAH: «ПриватБанк», 4149 6293 1740 3335, Кутній С.
  • Patreon
  • USD: skrill.com, [email protected]
  • BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
  • ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
  • DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
  • LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS

Вам также может понравиться...