Питання законодавства про тероборону в Україні Банкова вирішує в традиціях монобільшості. За цією традицією, не підлягає прийняттю і навіть розгляду жодна законодавча ініціатива, яка не була попередньо схвалена в офісі президента. З іншого боку, розробники незалежного законопроєкту про тероборону використовують цю тему для розкрутки власної політичної кар’єри, що унеможливлює знаходження спільної мови з владою. На жаль, нагальні потреби суспільства вкотре принесено в жертву амбіціям — з обох боків. Тут мала б бути емоційна промова, але без контексту вона буде незрозумілою, тому — трохи лікнепу.

Із законопроєктами наввипередки

Передісторію питання ТрО і зміст незалежного законопроєкту «Про територіальну оборону» викладено у статті «Що буде з Територіальною обороною України?» за січень 2021 року. Генерал Сергій Кривонос — один з «батьків» Сил Спецоперацій ЗСУ, кандидат у президенти в 2019 році, який за пропозицією тоді ще президента Петра Порошенка обміняв власні президентські амбіції на посаду заступника секретаря РНБО. Він розробляв реформу ТрО й на початку каденції президента Зеленського, але був відсторонений через надмірну самопрезентацію. Президенту, вочевидь, не сподобалося, що Кривонос, рекламуючи реформу ТрО, водночас рекламує себе, та ще й посилається на доручення Петра Порошенка, що само по собі є триггером. 

В грудні 2020 року проєкт «Про територіальну оборону» (далі — «Про ТрО»), підготовлений робочою групою генерала Кривоноса, був зареєстрований в парламенті депутатом Андрієм Шараськіним за №4504. Тоді ж РНБО анонсувала реєстрацію й власного проєкту, який мав подати президент. Але президентський законопроєкт з питань тероборони був зареєстрований лише наприкінці травня — під №5557 і назвою «Про основи національного спротиву» (далі — «Про НС»). 

Чому лише тепер і чому тематика закону була розширена (бо Національний спротив, за проєктом закону — це не лише ТрО, а й партизанщина в тилу ворога і загальна військова підготовка)?

Тому що депутат Шараськін подав проєкт «Про ТрО» першим, і він за регламентом Ради мав би розглядатися як основний, а поданий пізніше президентський — як альтернативний. Розширення тематики президентського проєкту дозволяє саме його зробити основним. Що й сталося на засіданні Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки, де два законопроєкти і їхні прибічники зіштовхнулися 8 червня. Комітет очікувано проігнорував проєкт «Про ТрО». Тобто, тематика і зміст президентського законопроєкту «Про НС» визначалися не суспільною потребою, а процедурною та політичною доцільністю. 

ТрО: версія Банкової

Отже, що нам готує проєкт закону «Про НС»? Буде збережено структуру бригад ТрО в областях і великих містах. Але ця структура буде підпорядкована ЗСУ, а не Командуванню Сухопутних військ, як зараз. Тобто, статус Сил ТрО буде підвищено, але вони залишаться в межах Збройних сил України. Нагадаю, законопроєкт Кривоноса-Шараськіна «Про ТрО» пропонує створити окрему від ЗСУ збройну структуру ТрО у підпорядкуванні міністра оборони. За проєктом «Про НС», наповнення бригад ТрО особовим складом буде відбуватися за рахунок резервістів, а під час розгортання — за рахунок мобілізованих. Особисту стрілецьку зброю резервістам ТрО на руки не видаватимуть — це ще одна відмінність від проєкту «Про ТрО». 

Отже, про підрозділи ТрО швидкого реагування можна забути: поки набереться достатня кількість мобілізованих, поки ці мобілізовані отримають зброю — завдання тероборони у даній конкретній місцевості можуть вже втратити актуальність. Проєкт «Про НС» передбачає фінансування бригад ТрО з бюджету міноборони, а також доступ бригад ТрО до фондів і полігонів ЗСУ. Але ці формулювання виписані вкрай неконкретно, тому з їхньою реалізацією можуть виникнути складнощі. 

Крім того, проєкт «Про НС» передбачає створення добровольчих підрозділів територіальних громад — це такі місцеві мужики (та жінки, закон не обмежує), які мають право застосовувати власну мисливську зброю (дробовики, рушниці та цивільні карабіни на базі АК та AR). Тема сама по собi непогана, але на випадок, коли таким підрозділам доведеться застосувати зброю, вони мають бути забезпечені боєприпасами. Очевидно, що самі громадяни не можуть фінансово і не зобов’язані накопичувати достатню для бойових умов кількість б/к, а ЗСУ, на свою чергу, не здатні забезпечити такі підрозділи патронами під те розмаїття калібрів та типів зброї, яка є на руках громадян – це і 7,62×39, і 7,62×54, і 5.56×45, і .308, і .22LR, і 12 калібр. Тому бойова ефективність таких підрозділів буде обмеженою.

Законопроєкт «Про НС» передбачає призначення командиром добровольчого підрозділу авторитетного місцевого мешканця, який пройшов ретельну перевірку українських спецслужб. Однак практика показує, що дієвих механізмів запобігання інфільтрації ворожих елементів у структури ТрО не створено — як і запобіжників, які б не дозволили перетворити такий підрозділ на фактичну приватну армію місцевого спонсора. Дві інші складові Національного спротиву — Рух Опору на зайнятих противником територіях і система загальної військової підготовки — заслуговують на окремі закони, але політична доцільність переважила доцільність військову та суспільну — ці питання виписані вкрай узагальнено. 

Найближчим часом проєкт «Про НС» буде включено до порядку денного і розглянуто у Верховній Раді. І, скоріше за все, його приймуть — питання лише, які поправки вдасться внести, щоб хоч якось його покращити. 

Генерал: не дожене так хоч зігріється

А між тим, генерал Кривонос продовжує працювати на свою політичну кар’єру. Він був блискавично звільнений з лав ЗСУ після того, як видав офіційну заяву із критикою законопроєкту «Про НС» та на підтримку проєкту «Про ТрО». Разом із ним заяву підписали очільники ультраправих рухів України — Дмитро Ярош і Андрій Шараськін (Державницька ініціатива Яроша), Андрій Білецький (перший командир полку «Азов», лідер партії «Національний корпус») і Андрій Стемпицький (командир Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та член Проводу партії «Правий сектор»).

Це може бути ситуативне об’єднання, а може й заявка на майбутній політичний проєкт. Політичних амбіцій генерал Кривонос не приховує, він має авторитет в мілітарних колах, але не має відповідної політичної структури, будувати яку з нуля — справа не з дешевих. Йому можуть статися в нагоді об’єднані сили ультраправих. Він у якості лідера такого блоку потрапить в Раду, а там можна спробувати знову податися у президенти.

З іншого боку, попри шалену пропаганду Кремля про засилля фашизму, нацизму і хунти в Україні, реальні результати ультраправих політичних проєктів на всіх виборах з 2014 року дуже скромні — принаймні, подолати 5% бар’єр жодному з них не вдалося. Тому цілком зрозумілі сподівання цих аутсайдерів на те, що респектабельний і популярний генерал на чолі нового виборчого блоку проведе їх нарешті до парламенту. Однак нелюбов українського суспільства до радикалізму, обмежена популярність мілітарної тематики та не менш обмежена здатність ультраправих сил до ефективної передвиборчої діяльності роблять такі розрахунки вкрай ризикованими — і те, що здається політичними сходинками, легко може стати політичною домовиною. 

Втім, політичні перспективи генерала Кривоноса — це проблеми генерала Кривоноса. Нас же має хвилювати те, що потрібна суспільству справа територіальної оборони вкотре стає жертвою прагнення влади до політичної монополії та політичних же амбіцій її опонентів. 

***

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 4149 6293 1740 3335, Кутній С.
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
• DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
• LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS