Нещодавно в одній особистій розмові в мене всерйоз запитали «а хіба ліваки й ліберали — це не одне й те саме?» Здавалось би, до чого тут Трамп? Але різні частини глобалізованого світу зараз пов’язані між собою тісніше, ніж будь-коли. Зміна влади в найсильнішій країні світу дається взнаки і в нас. Тому й зв’язок між трампівським чотириріччям і процитованим на початку питанням якщо й не беззаперечний, то принаймні дуже вірогідний.

Адже Трамп — феномен не лише практичної політики, а й політичної епістемології. Це завдяки команді Трампа стало відомим словосполучення «альтернативні факти». Серед прихильників Трампа помітне місце належить різноманітним альт-райтам та віруючим у глобальну змову ліберальних некропедозоофілів. Трамп самим своїм перебуванням на посаді надихав усіх, хто вважає, що факти не мають значення.
Трамп додавав нахабства усім пострадянським правим, починаючи, звісно, з Кремля. Америка Трампа була схожою на той образ Америки, що існував у їхніх головах — образ соціально консервативної та ультракапіталістичної країни. 

Ми вже трохи призабули історію Пола Манафорта — корумпованого політтехнолога, що консультував Януковича (і ще низку периферійних диктаторів та охочих подиктаторствувати), а потім – Трампа. А пам’ятати варто. Взагалі, з Трампа вийшов би непоганий український політик. В нашій галереї шахраїв та блазнів він би виглядав цілком органічно, особливо з цими його останніми спробами скасувати результати виборів через суд.

А ще, як нещодавно з’ясували Bellingcat, американські християнські консерватори (електорат республіканців) прямо причетні до підтримки антигендерних рухів в Україні. Галас про уявних «соросят» під кожним ліжком здіймають цілком реальні веберята.

Світ тісний і переплетений, а тому перемога Байдена вплине й на нас. Можна сподіватися, що принишкнуть ті голоси, що волали про страшну соціалістичну загрозу від американських демократів. Може, нарешті багатьом стане ясно, що Байден — не кривавий більшовик, а поміркований до нудоти центрист.

Я належу до тих небагатьох в Україні, хто має уявлення про суперечки серед американських ліваків (реальних, а не персонажів правих жахалок). Дискусія щодо підтримки Демпартії велася серед них вельми жваво. Причому вона стосувалася не так Байдена, як Берні Сандерса (пам’ятаєте такого?) От Берні — правдивий лівий, хоча знову ж не радикал, а за світовими стандартами — блідо-рожевий соціал-демократ. Берні номінувався на демократичного кандидата цього року, програв праймеріз, і після його поразки частина його прихильників стали на позицію «Берні або ніхто». Та чимала фракція тамтешнього лівого руху взагалі відмовляється підтримувати Демпартію, з Берні чи без нього,  називаючи її «могилою прогресивних рухів». Ця частина на попередніх виборах голосувала за Джілл Стейн від Зелених. А інші навпаки вважають, що кандидатуру від демократів варто підтримувати як менше зло. Якщо порівнювати з Трампом, то таки здається, останні мають рацію.

Від перемоги Байдена не варто чекати нового Жовтневого перевороту (хоча перемогу й оголосили на річницю). А от чого варто чекати — так це повернення від «альтернативних фактів» до координат здорового глузду й фактів звичайних. Байден також розуміється на східноєвропейських реаліях, тож і більш розумної політики щодо України теж слід чекати. І якби знову, як за часів Клінтона, головним предметом дискусій стало те, чи не занадто активно Штати займаються поширенням прогресивних цінностей у світі, особисто я би зрадів.

Підтримати редакцію:

• UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
• Patreon
• USD: skrill.com, [email protected]
• BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
• ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
• DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
• LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS