Peadar Ó Cearnaígh. Erin Go Bragh

Ірландська пісня «Erin Go Bragh» присвячена подіям, організаторам й учасникам шестиденного (24 — 30 квітня) Великоднього повстання 1916 року (ірл. Éirí Amach na Cásca, англ. Easter Rising) в Ірландії; основні епізоди й найтяжчі бої якого мали місце у Дубліні. Ідеєю й метою збройного виступу було національне й соціальне визволення ірландського народу від багатосотлітнього гніту Британської імперії та створення незалежної демократичної Ірландської Республіки з «правом народу Ірландії на володіння Ірландією (її багатствами й ресурсами)», «релігійними й громадянськими свободами, рівними правами і рівними можливостями, загальним виборчим правом для всіх громадян і громадянок республіки», «однаковою турботою про всіх дітей нації».
Організаторами, керівниками й учасниками Великоднього повстання стали члени й активні прихильники напівлегальної парамілітарної організації «Ірландські добровольці» (ірл. Óglaigh na hÉireann, англ. Irish Volunteers), заснованої у 1913 році з метою «забезпечення й підтримки прав і свобод, спільних для всіх людей Ірландії»; а також небагаточисельної, але високомотивованої й організованої «Ірландської громадянської армії» ( ірл. Arm Cathartha na hÉireann, англ. Irish Citizen Army) — самооборонної оперативної бойової дружини, створеної ірландськими соціалістами й профспілковими активістами для захисту від поліції й штрейкбрехерів у 1913 році під час шестимісячного загальноірландського страйку, знаного як Дублінський локаут (ірл. Frithdhúnadh Mór Baile-Átha-Cliath, англ. Dublin Lock-out), в якому взяли участь близько 20 000 робітників і робітниць при загальній чисельності населення Ірландії у 3 139 688 осіб (станом на 1911 рік). Крім вищезгаданих організацій, неофіційне керівництво через взаємну інтеграцію, підготовку повстання й постачання зброї повстанцям здійснювало таємне міжнародне революційне Ірландське республіканське братство (ірл. Bráithreachas Phoblacht na hÉireann; англ. Irish Republican Brotherhood; 1858 — 1924).

Варто також зазначити, що переважна більшість керівників Великоднього повстання 1916 року, після його придушення, були розстріляні за вироком британського «наглого» (швидкого) військово-польового суду. Зокрема, всі 7 підписантів і співавторів Прокламації (Акту Проголошення) Республіки (ірл. Forógra na Poblachta, англ. Proclamation of the Republic), а також ті керівники й учасники, хто мав тривалу історію «особливих заслуг» перед окупантами.
У самій пісні згадуються наступні організатори та керівники Великоднього повстання:
1. Патрік Генрі Пірс (ірл. Pádraig Anraí Mac Piarais, англ. Patrick Henry Pearse; 10 листопада 1879 — 3 травня 1916) — ірландський просвітник, поет, письменник, учитель, адвокат, революціонер. Один із засновників «Ірландських добровольців», член Ірландського республіканського братства. Співавтор і підписант Прокламації Республіки, Президент Тимчасового Уряду Ірландської Республіки, головнокомандувач повстанських республіканських загонів;
2. Том (Томас) Джеймс Кларк (ірл. Tomás Séamus Ó Cléirigh, англ. Thomas James Clarke; 11 березня 1857 — 3 травня 1916) — ірландський революціонер, який все життя був прихильником повстанської боротьби, як способу звільнення Ірландії та досягнення її незалежності. Вже у 16 років організував у своєму місті клуб прихильників незалежності Ірландії. У 18 років був прийнятий до Ірландського республіканського братства. У 1880 році у місті Данганнон відбулись сутички між ірландцями та британською поліцією. 23-річний Том Кларк взяв безпосередню участь у заворушеннях: стріляв у поліцейських, агітував людей. Загалом, до Великоднього повстання, він провів у тюрмах Британської імперії більше 15 років. Підписант Прокламації Республіки;
3. Томас Макдона (ірл. Tomás Mac Donnchadha, англ. Thomas MacDonagh; 1 лютого 1878 — 3 травня 1916) — ірландський поет, драматург, просвітник, учитель і революціонер. Підписант Прокламації Республіки. Командир 2 батальйону «Ірландських добровольців», який бився на фабриці «Якобс» під час Великоднього повстання;
4. Шон Макдермот (ірл. Seán Mac Diarmada, англ. Sean (John) MacDermott; 28 лютого 1883 — 12 травня 1916) — ірландський публіцист, просвітник і революціонер. Брав участь у діяльності низки культурно-просвітницьких організацій ірландського відродження. Член Ірландського республіканського братства, секретар Головної Ради ІРБ та співзасновник і один із керівників Військового Комітету ІРБ. Брав активну участь у діяльності найвідомішої ірландської лівої й націоналістичної політичної організації, а згодом партії, що існує й діє дотепер — Шинн Фейн, іноді Шінн Фейн (ірл. Sinn Féin, укр. Ми самі (самостійні)). Співзасновник і Головний редактор газети «Ірландська свобода» (англ. Irish Freedom). У 1912 році, у віці 29 років, став інвалідом, захворівши на поліомієліт, і з тих пір був змушений ходити з тростиною. Одним з його найближчих друзів і наставників був Том Кларк. Підписант Прокламації Республіки;
5. Джон Макбрайд (ірл. Seán Mac Giolla Bhríde, англ. John MacBride ( іноді McBride); 7 травня 1868 — 5 травня 1916) — ірландський революціонер і військовий. Член Ірландського республіканського братства. Брав участь у Другій англо-бурській війні 1899 — 1902 рр як іноземний доброволець у складі збройних сил бурів. Був одним із організаторів і командирів добровольчої Ірландської трансваальської бригади. Не маючи військового досвіду напередодні війни, проте проявляючи мужність і командирський хист, Макбрайд дослужився до звання майора армії бурів, а за свої заслуги отримав громадянство Республіки Трансвааль. Під час Великоднього повстання був заступником Томаса Макдона — командира 2 батальйону «Ірландських добровольців», який бився на фабриці «Якобс»;
6. Джеймс Конноллі (ірл. Séamas Ó Conghaile, англ. James Connolly; 5 червня 1868 — 12 травня 1916) — ірландський революціонер, теоретик соціалізму (демократичного марксизму), який виступав за нероздільність і взаємозв’язок національного та соціального визволення, активний учасник міжнародного соціалістичного і профспілкового рухів загалом, й Ірландії, Шотландії, Англії та Сполучених Штатів Америки зокрема. Борець за права найманих робітників і жінок — так, наприклад, Джон Леннон в інтерв’ю 1972 року, пояснюючи назву й ідею пісні «Woman Is the Nigger of the World», цитує слова Конноллі «Жінка — це рабиня раба». Був одним із співзасновників відомої революційно-синдикалістської організації «Індустріальні робітники світу» (англ. Industrial Workers of the World, IWW). Під час Дублінського локауту став співзасновником й одним із керівників Ірландської громадянської армії. Один зі співавторів і підписантів Прокламації Республіки, Віце-президент Тимчасового Уряду Ірландської Республіки;
7. Імон Кент (ірл. Éamonn Ceannt, англ. Edward Kent); 21 вересня 1881 — 8 травня 1916) — ірландський просвітник і революціонер. Активіст культурно-просвітницької організації «Ґельська Ліга» (ірл. Conradh na Gaeilge, англ. Gaelic League). Член «Шинн Фейн», Головної Ради Ірландського республіканського братства, співзасновник і один із керівників Військового Комітету ІРБ та «Ірландських добровольців». Під час Великоднього повстання був командиром 4 батальйону «Ірландських добровольців», що зайняв позиції в будівлі госпіталю притулку для бідних і сусідньому заводі на Марроубон-лейн. Підписант Прокламації Республіки.
Назва самої пісні — це англізоване вже до 1847 року гасло «Erin Go Bragh», рідше «Erin go Braugh» (ірл. Éirinn Go Brách, вимовляється як [Ерін ґо бра]), що впродовж століть і дотепер вживається для позначення прихильності до ірландської ідентичності, боротьби за незалежність Ірландії, а також як прояв солідарності з ірландським народом. Доволі часто цим гасло прикрашали історичний національний прапор, який має зелений колір. Українською мовою словосполучення «Erin Go Bragh» перекладається як «Ірландія Назавжди» або ж «Ірландія Живе Вічно».

Слова ірландської пісні «Erin Go Bragh» написані на мелодію однойменної шотландської народної пісні ХІХ-го століття, в якій оповідається про шотландця-горця родом з Аргайл, котрий мандрує Ірландією й Шотландією, і в якого виникають проблеми й сутичка з британським поліцейським (яка має дуже сумні наслідки для останнього) через те, що служитель корони має головного героя за ірландця і ставиться до нього відповідно до власних упереджень.
Автором англомовного тексту пісні є Педар Керні (ірл. Peadar Ó Cearnaígh, англ. Peadar Kearney; 12 грудня 1883 — 24 листопада 1942) — ірландський революціонер, учасник республіканського руху, поет і пісняр, автор численних ірландських повстанських пісень; зокрема «Пісні солдата» (ірл. Amhrán na bhFiann, англ. The Soldier’s Song), що спершу стала маршем «Ірландських добровольців», набула популярності під час Великоднього повстання, широко виконувалася в Ірландській республіканській армії під час Війни за незалежність Ірландії 1919 — 1921 рр, і зрештою була прийнята як національний гімн у 1926 році. Керні був членом Ірландського республіканського братства, а у 1913 році став одним із співзасновників організації «Ірландські добровольці», яка відіграла одну із провідних ролей під час Великоднього повстання, а згодом на її військово-організаційній основі розбудовуватимуться загони Ірландської республіканської армії (ірл. Óglaigh na hÉireann, англ. Irish Republican Army) напередодні повномасштабної партизанської Війни за незалежність Ірландії 1919 — 1921 рр (ірл. Cogadh na Saoirse, англ. Irish War of Independence).
Найбільш популярною, впізнаваною й широковідомою у світі пісня «Erin Go Bragh» стала у виконанні ірландського музичного гурту The Wolfe Tones заснованого у 1963 році, що грає у такому жанрі ірландського фолку як «ірландська повстанська пісня» (англ. Irish rebel song) — поєднання народно-патріотичних та революційно-повстанських пісень з ірландською традиційною народною музикою чи її елементами в музичній обробці пісень.
Erin Go Bragh
I’ll sing you a song of a row in the town,
When the green flag went up and the Crown flag came down,
‘Twas the neatest and sweetest thing ever you saw,
And they played that great game they called Erin Go Bragh.
God bless gallant Pearse and his comrades who died.
Tom Clarke, MacDonagh, MacDermott, MacBride,
And here’s to James Connolly who gave one hurrah,
And faced the machine guns for Erin Go Bragh.
Now one of our leaders was down in Ring’s end,
For the honour of Ireland to uphold and defend,
He had no veteran soldiers but volunteers raw,
Playing sweet Mauser music for Erin Go Bragh.
Old Ceannt and his comrades like lions at bay,
From the South Dublin Union poured death and dismay,
But what was then often the invaders men saw
All the dead khaki soldiers on Erin Go Bragh.
A great foreign captain was raving that day,
Saying, «Give me one hour and I’ll blow you away,»
But a big Mauser bullet got stuck in his craw,
And he died of lead poisoning in Erin Go Bragh.
A glory to Dublin, to her we renown,
In the long generations her fame will go down,
And the children will tell how their forefathers saw,
The red blaze of freedom on Erin Go Bragh.
Ірландія Назавжди
Я вам заспіваю про славнії дні:
Зелений наш стяг майорів у вогні,
А прапор Імперії вже догорав
І йшли ми у бій за Erin Go Bragh.
Загинув і Пірс і друзі його,
Та славить народ наш героя свого.
Востаннє Джеймс Коннолі крикнув: «Ура!», —
Його розстріляли за Erin Go Bragh.
В атаку піднявся загін юнаків,
Хоча й не було серед них вояків,
І Маузер грав у руках школяра
Мелодію смерті за Erin Go Bragh.
«Старий» Кент мов лев уперед вів бійців,
На смерть за страждання карав ворогів.
Солдатів у хакі охоплював страх
Коли помирали за Erin Go Bragh.
Один капітан вихвалявся весь час:
«Мине от година й розіб’ємо вас», —
Та постріл лунає — у скроні діра,
Свинцевий привіт вам від Erin Go BraghА Дубліна слава не згине в віках,
І житиме вічно у наших серцях
Звитяга дідів і свободи зоря,
Що знов засяяла над Erin Go Bragh.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ КАНАЛ В TELEGRAM!
Підтримати редакцію:
- UAH: «ПриватБанк», 5168 7422 0198 6621, Кутній С.
- Patreon
- USD: skrill.com, [email protected]
- BTC: 1D7dnTh5v7FzToVTjb9nyF4c4s41FoHcsz
- ETH: 0xacC5418d564CF3A5E8793A445B281B5e3476c3f0
- DASH: XtiKPjGeMPf9d1Gw99JY23czRYqBDN4Q69
- LTC: LNZickqsM27JJkk7LNvr2HPMdpmd1noFxS