Буллинговое крыло украинского феминизма

Митинг за и против «легалайза» проституции по мотивам фотографий Алены Зайцевой

Не критикуя содержательно шведскую модель регулирования проституции применительно к украинским реалиям, хотела бы отметить, что агитация за нее в исполнении отдельных инициативных групп вызывает некоторое недоумение.

24 августа сего года в Киеве состоялись два параллельных мирных собрания — одно организовано киевской радфем-группой, выступающей за криминализацию клиента проституции (так называемую «шведскую модель»), другое — от активисток за декриминализацию покупки и продажи секс-услуг. Репортаж об этом сделало издание «Політична критика», радфемки пришли его комментировать, благодаря чему на характер их аргументации пришлось посмотреть несколько более подробно. Увиденное, откровенно говоря, не обрадовало.

Левым и ЛГБТ-активистам и активисткам очень хорошо знакомы интонации крайне правых, с которыми те говорят о «грантоедах» и «гомодиктатуре». По сути, это такой параноидный* популизм — вместо практического материалистического подхода к разбору ситуации, к анализу того, каким образом сложилась существующая и не устраивающая система, и как вносить в нее изменения, некая группа лиц назначается виновной. Решение проблемы ложно представляется простым и быстрым.

Но дальше следует агрессия, направленная вовсе не к виновной группе лиц, а к самым мелким представителям, собственно, системы. От крайне правых страдают, часто вполне физически, не «гомодиктаторы» (даже если предположить, что таковые реально существуют и представляют опасность), не наркобароны и не производители игровых автоматов, а рядовые гомосексуалы, наркопотребители и игроки.

Митинг за и против «легалайза» проституции по мотивам фотографий Алены Зайцевой

Зачем я сейчас совершила этот экскурс в сторону? Затем, что, как можно убедиться из комментариев на ПК, в картине мира радфемок ровно по тому же принципу существует сутенерское лобби, которое они — само собой — не трогают. Кишка тонка вступить в противостояние хотя бы с одним конкретным сутенером, но можно наехать на секс-работниц, выступающих в защиту своих интересов, и на журналистов, освещающих разницу позиций.

Olga Tverdokhlib Вас не насторожують ці майстерно зроблені плакати і однакові парасольки? Явно цей пікет кимось оплачений, і скоріш за все, вигодонабувачами від торгівлі жіночими тілами в проституції!

Olga Tverdokhlib Одна з легалізаторок привела дитину, щоб показати тій дівчинці, що «секс-робота — така ж робота»? Готує собі нову робітницю для власного борделю? :(

Dasha Korostyliova Одне питання до редкції: Скільки вам заплатили за репортаж?

Dasha Korostyliova Та не брешіть:
«За кілька метрів зібралися активістки з червоними парасольками, символами боротьби за права секс-робітниць» — вони за права сутенерів та власників борделей, за права клієнтів, срали вони на проституйованих жінок.

Елена Лягушонкова Досить дивно чути про політичну заангажованність від ресурсу, що публікує лише про-легалайзерський матеріал.

Stefania Prigoda Вставлю и свои пять копеек: извините, не «як розходяться погляди радикальних феміністок та секс-робітниць», а «як розходяться погляди радикальних феміністок та активiсток лоббiстскоï организацiï». Давайте не будем выдавать мнение лобби выгодополучателей организованной проституции за мнение эксплуатируемых ими проституированных женщин.

Olena Zaytseva А ви дасте у Політичній критиці місце під статтю, де буде описано, хто і чому фінансує сутенерів та червоних парасольок? Хто і чому виходить «протестувати» проти Шведської моделі, і що вони взагалі про неї знають? Чи лише за умови надання відповідних копій платіжок сутенерських організацій? :)

Dasha Korostyliova На їхню думку, введення шведської моделі в Україні тільки погіршить становище жінок комерційного сексу. — це нісенітниця, їхня думка не має ніякого сенсу, це субєктивно, важливо лише те, що шведська модель анулює усю проституцію, навіть нелегальну дітячу, чи ви також за цей тип проституції?

Долорес Клейборн Доказів, що гроші на просування легалізації виділяють саме власники секс-індустрії, нема, але кому ще це може бути вигідно і хто ще володіє такими значними фінансами?

Нейтральным репортажем «Політичної критики» о своей акции и контракции от оппоненток радфемки недовольны настолько, что набегают группой в комментарии к посту и к репостам, совершая мелкого масштаба кибербуллинг. Если бы не женская гендерная социализация, которая оставляет не очень много пространства для физического насилия, уверена, на самой акции дело могло бы дойти и до драки.

Нет, ну право, как они смеют — выражать другую позицию, еще и делать акцию несанкционированно** (чего радфемки точно не знают, но наездам это не мешает). О том, чтобы вообще каким-то образом отходить от руководящей и направляющей роли государства, контролирующего каждый чих, каждую фрикцию и каждое мирное собрание, речи уж и вовсе не идет. Из каждого комментария сквозит желание надзирать и наказывать, если не с привлечением полиции, то самостоятельно.

В принципе, российский неонацист Вячеслав Дацик (он же «рыжий Тарзан») буквально гонял физически работниц коммерческого секса. То есть даже и прецедент имеется.

Если героини сюжета действительно хотят привлечь сторонниц к своей точке зрения, им следует перестать разбрасываться обвинениями и излагать позиции аргументированно — как следует из комментариев других пользователей, сторонники от «шведскомодельных» скорее разбегаются. Пародируя радфемскую же логику, можно предположить, что радфемкам приплачивают противники криминализации клиента!

Я, конечно, не ожидаю, что совету выше кто-нибудь последует. Однако и мириться с буллинговым крылом украинского феминизма тоже не представляется правильным.

____________________________

* «Сущность параноидной организации личности состоит в привычке обращаться со своими качествами, которые воспринимаются как негативные, путем их проекции; отчужденные характеристики впоследствии воспринимаются как внешняя угроза. […]

Сложной и мучительной проблемой для многих параноидных личностей является сочетание неясности своей сексуальной идентификации, тяги к однополой близости и связанная с этим озабоченность гомосексуальностью. Связь между паранойей и озабоченностью гомосексуальностью часто отмечалась клиницистами (Searles, 1961) и подтверждалась некоторыми эмпирическими исследованиями (Aronson, 1964).

Параноидные личности (даже то их меньшинство, которое ведет себя в соответствии с гомоэротическими чувствами) могут расстраиваться от мысли о притягательности своего пола до степени, которая едва ли вообразима для непараноида. Для гомосексуальных мужчин и женщин, которым трудно понять, почему их сексуальную ориентацию считают настолько опасной, гомофобия параноида представляется действительно угрожающей. Краткий период триумфа нацизма показывает, что когда параноидные тенденции разделяются целой культурой или субкультурой, проявляются самые ужасающие возможности». Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе

** Напоминаем, что, согласно законодательству Украины, о мирном собрании можно лишь уведомить, при этом мирные собрания без уведомления не являются правонарушением.


Поддержать редакцию материально:

  • Гривневый счёт — 5168 7422 0198 6621 («ПриватБанк», Кутний С.)
  • Для заграничных доноров — перевод через skrill.com на счёт [email protected]

Вам также может понравиться...

  • Марія Дмитрієва

    https://www.facebook.com/groups/feminism.ua/permalink/1435155333182168/?pnref=story
    Yulia Blonska поширила посилання.
    Я тут псіханула і переклала один текст. Ногами не бийте, піаніст грає, як уміє.
    Сам текст, може, трохи занадто емоційний, але він, по-перше, з приватного блогу, а по-друге, там цікавий підбір посилань.
    Громадські організації: найкращі агітатори та політтехнологи, яких тільки може купити секс-індустрія.
    https://thinkoutsidetheboxer.wordpress.com/2014/10/06/ngos-the-best-pr-and-spin-doctors-that-sex-industry-money-can-buy/

    Дисклеймер: будь-яка людина, що серйозно ставиться до теми проституції, виступає за декриміналізацію Проституйованих (жінок та дітей). Позиція, що є підґрунтям цього тексту — це криміналізація купівлі та продажу жінок і дітей як товарів в “секс-індустрії” заради задоволення чоловіків.
    Я відмовляюсь використовувати термін “секс-робота / праця” без лапок. Слова мають вагу, а термін “секс-робота” приховує той факт, що 95% проституйованих – жінки і діти. Цей термін також має означати, наче проституція є солідним кар’єрним вибором для людини та нормальним способом заробляти на життя — як-от хатня робота чи інша фізична праця.
    “Проституйовані” — це термін, який наразі відображає реальний стан справ та вплив Індустрії. Багато з виживших вважають, що це слово пасує найбільше. Його використовувала художниця Suzzan Blac, яка сама була жертвою работоргівлі у проституції та порнобізнесі.
    .
    Війна проти жінок: коли ГО перейняли естафету в корпорацій.
    Коли я писала пост щодо того, як Amnesty International виступили на захист сутенерів та покупців жіночих тіл [1], я зрозуміла, що багато інших міжнародних організацій закликають декриміналізувати всі аспекти проституції — купівлю, продаж та забезпечення доступу до тіл жінок та дітей.
    Під приводом захисту прав “секс-працівників” такі організації, як UNAIDS, UNDP, UN Women, Human Right Watch (HRW), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ), ACLU (Американська спілка захисту громадянських свобод) застосовують весь свій вплив та політичну вагу для досягнення цієї мети, незважаючи на масові докази того, що “законність – не означає безпечність” [2].
    Я не можу ігнорувати їх фальшиві аргументи щодо прав “секс-працівників”. Всі дослідження та дані свідчать, що правила, які вони відстоюють, тільки погіршують ситуацію для Проституйованих. Тож я вирішила дізнатись, що це за агенції, що стоять за цим всім, для кого і як вони працюють.
    Після деяких досліджень виявилось, що багато ГО не є тим, чим здаються. Багато з них надзвичайно добре фінансуються і часто мають ті самі цілі, що й транснаціональні корпорації. ГО по суті є філіями, що займаються піаром. Вони фінансуються і контролюються одними й тими ж людьми, мільярдерами.
    Ці ГО справляють на громадськість враження незалежних, таких, що працюють на благо всього суспільства та його найбідніших верств у всьому світі. На жаль, це брехня.
    Наприклад, Фонди “Відкрита Спільнота” (Open Society Foundations) та “філантроп” Джордж Сорос. Він довгий час зображувався, як “прогресивний та ліберальний”, хоча в той самий час фінансовані ним ГО просували декриміналізацію (наркотиків та _всіх_ аспектів проституції) по всьому світу.
    Наведу деякі з їх аргументів:
    – “секс-робота” є небезпечною тільки через стигматизацію (а не через хронічне насильство з боку чоловіків, роки аб’юзу та високий рівень залежності);
    – “секс-робота” є вільним вибором (фізичне та емоційне насильство при цьому_ніколи_ не розглядається, як створення передумов вибору. Як і той факт, що більшість із “секс-працівників” потрапили в індустрію, ще не маючи 14 років. В рамках закону вони не могли дати ніякої “згоди”, тим більше зробити якийсь “кар’єрний вибір”. Вони були / є малолітніми, а їх клієнти – педофіли, що платять за “законне” зґвалтування.)
    – єдиний шлях подолання епідемії СНІДу – це декриміналізація “секс-роботи”, розповсюдження презервативів, легалізація та регуляція всіх аспектів проституції (але це абсолютно не стосується чоловічого попиту на жіночі тіла, покарань сутенерів та ґвалтівників, або інвестування в жінок, щоб вони мали якісь інші варіанти.)
    Це огляд того, чому ви не повинні довіряти спискам підписантів, хай би якими престижними вони не були, якщо вони гарячково виступають за права “секс-працівників” на продаж “секс-послуг”, водночас ніяк не привертаючи увагу до відповідальності суспільства та, зокрема, чоловіків.
    .
    1. Шляхом грошей: Фонди “Відкрита Спільнота” (OSF) та Джордж Сорос.
    Менеджер хедж-фонду Джордж Сорос є одним з найбагатших і найвпливовіших людей на землі. Журнал Forbes оцінює його статки у $6,9 млрд (*станом на 2016 рік його статки оцінюються у $24,9 млрд – B.), що робить його 37-м у списку найбагатших людей в світі. Він заробив свій статок агресивними валютними спекуляціями, що спровокувало потужні удари, від яких постраждали цілі національні економіки та громадяни країн, які Сорос згодом прийшов “рятувати”.
    Позиціонування себе, як запеклого противника капіталізму, не завадило Соросу зареєструвати свій хедж-фонд Quantum на Антильських островах – у податковому раю, відомому передовсім через відмивання грошей [3] поза досяжністю владних інституцій. Сорос притягувався до відповідальності і був засудженим у Франції через ринкові спекуляції та шахрайство.
    Через його Фонд (OSF) у фінансування суб’єктів, що просувають декриміналізацію наркотиків та проституції за останні 30 років було вкладено 11 млрд доларів [4].
    Скуповування земель, де росте кока, та створення альянсів із наркобізнесом під приводом “захисту цивільних прав” може здивувати, але це саме та стратегія, що її обрав Сорос та OSF. Офіційно вони борються за права людини, захищають чорношкірих чоловіків, непропорційно ув’язнюваних в США за злочини, пов’язані із марихуаною, та підтримують андських фермерів, що ведуть традиційне господарство з вирощуванням коки. Паралельно з цим Сорос придбав важливі акції банку Колумбії ($50 млн)[5], пов’язаного з відмиванням грошей та наркокартелями; банку, який виступає важливим донором Андської Ради виробників листя коки (Andean Council of Coca Leaf Growers, CAPHC)[6], та зробив потужні інвестиції у майбутній бум марихуанового бізнесу [7].
    OSF та Сорос переконують, що наркотики повинні регулюватись [8] у відповідності із потребами клієнтів. Маючи змогу дебатувати у демократичному оточенні, варто запитати себе: чи це позиція щодо індивідуальної свободи, чи мова йде про значний фінансовий інтерес? Хто вироблятиме ці нові легалізовані наркотики, і хто їх “потребує”? Або ж в контексті проституції — хто захоче бути примушеним та підкорятись протягом дня своєї нової легалізованої кар’єри?
    Пропозиції, що їх OSF висуває щодо проституції.
    Ці пропозиції [9] знаходяться у розділі, що називається “MANS..EXPLAINERS” (і це не вигадка), і виглядають наступним чином:
    “…Секс-працівники є (також) чоловіками , які обрали цю роботу, бо вона краще оплачується і є більш гнучкою або ж через обставини, такі як бідність , які не пов’язані з примусом чи обманом.”
    “OSF підтримує декриміналізацію секс-роботи скасуванням кримінальних покарань, що застосовуються до секс-роботи, дозволяючи привести її у відповідність до законодавства та захисту, які стосуються будь-якої іншої роботи, та створення для неї того ж режиму регулювання, який існує – наприклад – для тютюну та алкоголю в багатьох державах.”
    Тобто “секс-працівники” – це чуваки, які вирішили піти на цю роботу через гнучкий графік?
    Тобто OSF порівнює Проституйованих жінок і дітей із товарами типу алкоголю та тютюну?
    І дійсно, партнери та колеги OSF – справжні друзі “секс-працівників”. От хоча б суддя Верховного суду Аргентини Eugenio Raúl Zaffaroni, видатний адвокат легалізації марихуани, близький до Сороса і рясно цитований у OSF: він був звинувачений у насильницькій експлуатації жінок у секс-торгівлі, і це відбувалось у шести з п’ятнадцяти помешкань, якими він володіє в Буенос-Айресі [10].
    Гадаєте, він пішов у відставку? Ні. Він і досі будує свою кар’єру світового класу.
    Одне можна сказати про чоловічу проституцію: в країнах, що страждають від злиднів, Проституйовані чоловіки та хлопчики регулярно проходять гормональну терапію, щоб привабити секс-туристів, що бажають “транс”-секс, або “she male” секс. Багато з них є геями, і на мій погляд, ніколи б не стали приймати гормони чи проходити через хірургічні втручання, якби не мали фінансових мотивів. В Індії ця система вкорінилася. Ця тема вважається дещо табуйованою, але стосується також і країн Азії та Тихоокеанського регіону. Для отримання більш детальної інформації контактуйте із @_feminist.
    .
    2. Amnesty International
    OSF є значним донором АІ [11] і згадується кілька разів у статті, де викладена політика організації щодо легалізації проституції.
    Відповідно із ” Amnesty International Chairs Assembly and Directors Forum 2014″, де проводилось обговорення політики щодо “секс-роботи”[12], організація буде продовжувати докладати зусиль у захисті прав чоловіків на купівлю сексу та сутенерство щодо жінок.
    “Amnesty International буде закликати до скасування всіх законів та правил, що відносять секс-роботу до злочинів – таких, як законодавчі заборони купляти чи забезпечувати секс-роботу, та жити за рахунок доходів від проституції”.
    “IS (International Secretariat) продовжує рекомендувати в якості остаточної позиції таку, що закликає до декриміналізації всіх аспектів секс-роботи, але визнає, що потрібно докласти більше зусиль, аби уможливити рух, щоб оцінити конкуруючі проблеми.”
    “Підтвердження позиції АІ щодо цього аспекту секс-роботи (декриміналізація секс-працівників) не слід розглядати, як завершення цього процесу. Натомість цей підхід має розглядатись, як дозвіл руху АІ зосередитись на подальших консультаціях щодо аспектів секс-роботи, навколо яких існують різні точки зору.”
    Іншими словами, “Амністія” не закінчила свою боротьбу за право продавати Проституйованих жінок, і гарантовано отримує “важку артилерію” OSF на свою підтримку.
    .
    3. ООН
    Об’єднана програма ООН проти ВІЛ / СНІДу (UNAIDS) та Програма розвитку ООН (UNDP). Обидві ці програми часто згадуються з моменту публікації у 2012 р. спільної доповіді під назвою “ВІЛ і закон: Права, ризики та здоров’я”[13]. Комісія описала себе, як “незалежну”, що прозвучало досить іронічно, зважаючи на визнання “щедрої фінансової допомоги” від все того ж OSF, серед інших (ст.5).
    Доповідь свідомо деполітизує питання проституції, називаючи її “…добровільною, приватною та свідомою дорослою сексуальною поведінкою”, та стверджує, що “секс-робота не завжди є актом відчаю чи неусвідомленості; це прагматичний вибір продавати секс — заради утримування сім’ї, освіти чи, можливо, через наркотичну звичку. Це незалежний вчинок (act of agency).”
    Цією доповіддю від націй також вимагається “визнати сексуальну автономію молоді (young people)” та знизити вік сексуальної згоди задля прийняття рішень, що стосуються репродуктивних прав. В ім’я боротьби з ВІЛ структури ООН стурбовані розбіжностями між визначеним законом віком сексуальної згоди та доступом до сексуальних прав (!!!).
    Коли я востаннє цікавилась темою, не існувало жодних батьківських груп чи глобальних рухів, які б протестували проти права дітей на отримання лікування ВІЛ у бідних країнах. Навпаки, я бачила заклики захистити малих дівчат, яких продають у дитячі шлюби та проституцію.
    “Визнати їх сексуальну автономію” ( = право вирішувати, незалежність / агентність) слугує іншій меті. Тиск через “сексуальну автономію для молоді” може бути додатковим інструментом задля “добровільного” залучення їх в “секс-роботу” в ранньому віці — особливо в країнах, де роль дівчини обмежена утримуванням сім’ї.
    Цей аргумент не є науковою фантастикою. Нагадую, що дитяча проституція була дозволена у Швейцарії аж до вересня 2013 року, і базувалось це якраз на пробілі між віком сексуальної згоди та повноліттям. [14] Експлуататори використовували неповнолітніх дівчат завдяки віку згоди, і при цьому стверджували, що ці дівчата “робили обґрунтовані рішення”.
    .
    4. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)
    Сорос та OSF мають на своїй стороні дослідників світового класу. Джим Йонг Кім (Jim Young Kim), нещодавно (*2012 р. – B.) обраний президентом Світового банку, знаний дослідник туберкульозу та ВІЛ, найвищим моментом своєї кар’єри вважає мить, коли він отримав фінансову допомогу від Сороса [15].
    Він також був радником генерального директора ВООЗ та головою департаменту ВООЗ з ВІЛ / СНІДу.
    Сорос та ВООЗ пов’язані між собою не тільки через Джим Йонг Кіма; на сайті ВООЗ йому дана висока оцінка, як “філантропу” та “щедрому спонсору”.
    То як ВООЗ використовує боротьбу проти ВІЛ, щоб просувати експлуатацію Проституйованих жінок, т.зв. “легалізацію комерційного сексу задля допомоги секс-працівникам”?
    “Секс-працівники, їх клієнти та постійні партнери є головними групами ризику щодо ВІЛ-інфекції” [16].
    Проституйовані, їх клієнти та сім’ї Проституйованих змальовані одною фарбою — відома стратегія, яку також використовує Amnesty International. Використання епідемії ВІЛ з метою сприяння легалізації проституції [17] під фальшивим приводом турботи щодо жінок — є лицемірством та надзвичайно стривожує. Ані ВООЗ, ані ООН ніколи не відзначали відповідальності чоловіків за розповсюдження епідемії ВІЛ / СНІД. Навпаки, тягар самозахисту покладений на жінок та дітей.
    Вже згадувана вище доповідь “ВІЛ та закон” не має жодних претензій до актуальності медичних посібників та інструментальних наборів [18], які розповсюджує ВООЗ. Більшість чоловіків, що купують жіночі та дитячі тіла, не бажають одягати презервативи. Багато з них вірять у те, що якщо вони зґвалтують незайману дівчину або дитину, це вилікує їх від СНІДу.
    .
    5. Human Right Watch (HRW)
    HRW є дуже гучним та активним захисником прав “секс-працівників”. Робити це їм допомагають $100 млн, які вони отримали від Сороса та OSF [19].
    Ось деякі аргументи (сюрреалістичні) від HRW [20] щодо останнього білля С36, прийнятого в Канаді (*білль, яким Канада криміналізувала купівлю секс-послуг. – B.):
    “Не обманюйте себе, якщо цей законопроект стане законом – працівникам комерційного сексу загрожуватиме арешт, насильство та порушення їх прав людини”
    “Ці положення не будуть захищати працівників секс-бізнесу; вони сприятимуть протилежному, вони порушують їх свободу висловлюватись.”
    “У Новій Зеландії, де секс-робота була декриміналізована у 2003 р., владні органи не виявили жодного випадку торгівлі людьми для секс-роботи, незважаючи на численні розслідування.”
    Навіщо HRW використовує ці аргументи?
    Тому, що в Новій Зеландії дійсно нема жертв торгівлі людьми, чи тому, що законодавство Нової Зеландії не розрізняє жертв _внутрішньої_ торгівлі людьми? [21]
    Згідно із звітом за поданим вище лінком (21), у Новій Зеландії, як і будь-де, “…іноземні жінки, чоловіки та діти залучаються до примусової праці та секс-трафікінгу, але уряд не розслідує ніяких справ щодо торгівлі людьми останні вісім років.”
    Новозеландське визначення трафікінгу вимагає міжнародного руху, так що “число дітей всередині країни, які часто походять з Маорі чи Тихоокеанських островів, і які були примушені займатись вуличною проституцією та насильно залучені в дитячу проституцію” абсолютно безбожно ігнорується HRW.
    Закони Нової Зеландії є беззубими, коли мова заходить про глобальну організовану торгівлю людьми – і тому єдиний закон, який застосовується, це “Викрадення” (Kidnapping). Можливо, юристи HRW колись і дивились в цю сторону – до того, як обрати долари від OSF.
    Хочете почути інакшу історію, ніж ті, що профінансовані і подані вам секс-індустрією? Почитайте New Zealand Herald [22]:
    “…Нова Зеландія була названа “країною-джерелом” для секс-трафікінгу неповнолітніх дівчат, а також країною-пунктом призначення для примусової праці в надзвичайно різкій доповіді, опублікованій Державним департаментом США. Держсекретар США Хіларі Клінтон опублікувала щорічну доповідь щодо торгівлі людьми (Trafficking in Persons) у Вашингтоні цього ранку. Вона звинувачує Нову Зеландію у тому, що невелика частина дівчат та хлопчиків, часто маорійського чи острівного походження, перепродуються в межах країни в якості вуличних проституток. Вони можуть бути жертвами мережі банд, що займаються торгівлею людьми. Іноземні жінки з Китаю і Південно-Східної Азії іноді вербуються для проституції в Новій Зеландії; вони ризикують тим, що їх примушуватимуть насильно. Доповідь також відзначає насильницькі та неприйнятні умови, що ймовірно мають місце на деяких суднах, що перебувають у новозеландських водах під іноземними прапорами.”
    .
    6. The Economist
    “Економіст” – це не ГО, а потужне медійне видання, і мені видається доречним зацитувати його тут.
    Останнім часом чоловіча відповідальність щодо проституції та секс-трафікінгу стала виноситись на світло, тож наслідком були чисельні контр-випади зі сторони секс-лоббі, які теж будуть розглянуті.
    Сорос може покластись на своїх союзників у пресі. “Інститут нового економічного мислення” (Institute for New Economic Thinking, “think-tank” – аналітичний центр) [23] (бюджет – $50 млн (*вікіпедія каже, що $200 млн., 50 – це тільки від Сороса. – B.)) призначив Anatole Kaletsky головою Ради правління. Kaletsky був в “Економісті” з 1976 року.
    У серпні 2014 “Економіст” опублікував стильну статтю на захист секс-торгівлі під назвою “More bangs for your buck”. Клієнти називались “джентльменами” [24]; читачі дізнались, що вони надають перевагу блондинкам, але не фарбованим; також були деякі пікантні подробиці, разом із цінами на грудні імпланти та анальний секс [25].
    (Слон у кімнаті: пропоную помедитувати кілька секунд, уявляючи, як х̶л̶о̶п̶ч̶а̶ч̶и̶й̶ ̶к̶л̶у̶б̶ дослідники “Економіста” аналізують онлайн ціни на анальний секс, “трійнички” чи груповий секс, щоби намалювати складні графіки – чи що там воліють бачити “джентльмени”.)
    Ці блискучі уми також досліджували ціни на мінети без презервативів.
    І все – заради запобіганню ВІЛ та захисту “секс-працівників”.
    .
    7. Американська спілка захисту громадянських свобод (American Civil Liberties Union Foundation, ACLU)
    Згідно з їх вебсайтом, “Фонд був створений завдяки OSF Джорджа Сороса, та деяких особливо щедрих прихильників ACLU, щоб гарантувати, що ACLU матиме ресурси, необхідні для діяльності там, де наші громадянські свободи знаходяться під загрозою”.
    У цифрах – вони отримали $1 000 000 тільки за 2013 рік [26].
    Melinda Chateauvert, видатна членкиня ACLU, у книзі на захист “секс-роботи” стверджує:
    “Клієнти, які бояться арешту, можуть відмовитись домовлятись відкрито, або агресивно реагуватимуть, якщо відчують себе загроженими.”
    Чоловіки, яких провокують і залякують жінки, і які не можуть стримати своєї агресії?
    І де я раніше це чула?
    .
    Підсумок
    Якщо фінансовий гігант підкупить чи просто купить кілька глобальних організацій, щоб переконати вас у тому, що нема ніяких проблем з їжею, чи що певний продукт повністю безпечний, чи не зародились би у вас підозри? Цього разу продуктом, що підлягає комерціалізації, є жіночі та дитячі тіла. І ціла армія ГО та аналітичних центрів вишиковуються в лінію, щоб переконати нас, що “секс-робота” може бути безпечною, що вона є розширенням можливостей. Що це виправданий вибір для бідних жінок. Що це єдиний шлях припинення епідемії СНІДу – дозволити цим жінкам виконувати “роботу”, яку вони “обрали”.
    Сорос зробив свої мільярди через приватизацію економік у Східній Європі та по всьому світу. Зростання бідності в східноєвропейських країнах прямо пов’язано із приватизацією, коли спільні ресурси та багатство перейшли в приватні руки.
    Сорос створив всі умови для проституції. Його організації прагнуть просувати її якомога далі, та відвертають увагу від ключових фінансових проблем, створених корпораціями та міжнародними злочинними спекулянтами.
    Секс-індустрія – підходяща назва. Вона стала одним з найбільш прибуткових бізнесів сучасності. Вона має більше рабів, аніж будь-коли в історії. Багато з них – це секс-рабині. Тож не дивно, що корпорації та їх PR-відділи (деякі ГО) так активно беруть участь в нормалізації цього бізнесу, який має зиск від зґвалтувань, аб’юзу та деградації власних “секс-працівників”.
    Ця індустрія, як вважається, щорічно приносить як мінімум $30млрд. Через ці цифри стає зрозуміло, чому такі значні інституції докладають таких великих зусиль задля збереження кривавих прибутків, незважаючи на життя жінок та дітей, які залишаються назавжди спотвореними.
    Якби вони справді переймались турботами жінок та дітей, то в законах, які вони пропагують, чітко би відображались дані досліджень, які кажуть, що переслідування сутенерів, посередників та клієнтів – єдиний шлях подолання проблеми. Той факт, що ці ГО натомість просувають прямо протилежну політику (що призводить до загострення проблеми) вказує на їх справжню мету.
    Дії і справді говорять голосніше за слова. Не обманюйтесь цими кампаніями “за права людини” чи “анти-СНІД”; те, що ви бачите – є кампаніями рекламними.
    [1] https://thinkoutsidetheboxer.wordpress.com/…/amnesty-inter…/
    [2] http://banishea.wordpress.com/…/08/16/legal-makes-it-safe-…/
    [3] http://en.wikipedia.org/wiki/Quantum_Group_of_Funds
    [4] http://www.opensocietyfoundations.org/expenditures
    [5] http://www.forbes.com/…/colombian-banking-star-gilinski-jo…/
    [6] http://www.truth-out.org/…/49550:soros-blasts-hastert-over-…
    [7] http://www.scmp.com/…/legal-marijuana-business-could-turn-a…
    [8] http://www.wfad.se/…/3492-drug-legalizer-george-soros-helps…
    [9] http://www.opensocietyfoundations.org/…/understanding-sex-w…
    [10] http://www.huffingtonpost.com/…/eugenio-zaffaroni-brothels_…
    [11] http://www.amnesty.org/…/2067a089-cb5a-4…/fin400122010en.pdf – лінк, вказаний в статті, неактуальний, див. https://www.amnesty.org/…/Documents/40000/fin400122010en.pdf
    Іншу фін. інформацію АІ викладено тут: https://www.amnesty.org/…/ab…/how-were-run/finances-and-pay/ – внизу є окремий розділ “Income Reports”.
    [12] http://fr.scribd.com/…/Amnesty-Sex-Work-Policy-Discussion-P…
    [13] http://www.hivlawcommission.org/…/FinalReport-Risks,Rights&…
    [14] http://www.ecpat.net/…/switzerland-reinforcing-stronger-pen…
    [15] http://naturalsociety.com/world-bank-nominee-tied-to-monsa…/
    [16] http://www.who.int/hiv/topics/sex_work/en/
    [17] http://www.washingtontimes.com/…/aids-used-as-reason-to-l…/…
    [18] http://www.who.int/hiv/topics/vct/sw_toolkit/en/
    [19] http://www.boston.com/…/george_soros_gives_100m_to_human_r…/
    [20] http://www.hrw.org/…/canadas-prostitution-bill-step-wrong-d…
    [21] http://www.stuff.co.nz/…/NZ-brushes-off-human-trafficking-r…
    [22] http://www.nzherald.co.nz/nz/news/article.cfm…
    [23] http://www.ineteconomics.org/
    [24] http://www.economist.com/…/21611063-internet-making-buying-…
    [25] http://www.economist.com/…/21611074-how-new-technology-shak…
    [26] http://www.opensocietyfoundations.org/…/2013-program-expend…

  • Марія Дмитрієва

    але чорнорота Радіовестін, яка називає інших жінок буллі — це нове досягнення в театрі абсурду.

  • Марія Дмитрієва

    але яке перекручення. ми організували захід і прийшли на нього. сєкс-работнікі з червоними фірмовими парасольками прийшли на наш захід із гаслами, які суперечать нашим. а буллінгом займаємось ми.

    • Володимир Задирака

      Маріє, саме так це і виглядає збоку. Неадекватна агресивна реакція гуртка жінок-конспірологінь.

      • Марія Дмитрієва

        ну тобто Гриценко бреше, а погано виглядаємо ми. ну ок.

        • Володимир Задирака

          Ваші колежанки такого не писали? Я дивився коментарі під фоткою. Це піпєц який рівень агресії.

          Дивився Ваш текст вище. Змова Сороса та лікарів-отруювачів. Типова конспірологія.

          • Марія Дмитрієва

            ну тобто подавати неправдиві факти в статті це нормально. а вказувати на помилки — це піпєц який рівень агресії. при чому якби це були чоловіки-коментатори, жоден з вас тіпа захисників свободи слова і вухом би не повів. а тут диви, баби збунтувалися і хочуть правди. кібербуллі, страшне діло.