Истории с моего фронта. Часть шестая

Читать предыдущую часть

Я часто бываю в здании ВСП, где пишу админпротоколы на провинившихся. Это хоть какой-то выход в свет и отвлечение от замкнутых четырёх стен штаба. ВСП-шники ходят по городу с синими повязками на рукавах. «Наши», патруль бригады, ходят без повязок, но пароль у отдалённо стоящего киоска, куда все ходят закупаться, могут и спросить.

Звонок из волновахского суда, это помощница судьи: «Что назначать вашим солдатам, штраф или гауптвахту? Я знаю, у вас там служат только те, кто не смог откупиться от армии, так им, наверно, лучше дать пять дней гауптвахты?»

Замполит бригады предпочитает карать нарушителей гривной.

Один «провинившийся», то есть пойманный на распитии в неудачном месте в неудачное время, просит не сообщать его семье в родное село, что он выпивал. На вид добродушный общительный мужик лет сорока, и не скажешь, что заводила алкогольной компании. Второй день своего пребывания в Волновахе он занимается тем, что расчищает от мусора дополнительную комнату, грузит барахло на тачку.

Двух соседей по комнате подселили поначалу на пару суток. Они ожидали отправки в тыл: пришла телеграмма с приказом направить их на курсы в Киев, но оказалось, что никто за это не отвечает. В итоге ребят, снятых с дежурства на передовой, отправляют назад. «Квадратное катить, а круглое носить» — эта ситуация в который раз иллюстрирует расхожую армейскую поговорку.

Успеваю пообщаться с одним из поселившихся, мужчиной из Киева 39 лет. На вид — «офисный планктон». Работал в Министерстве юстиции чиновником, теперь сидит на востоке в блиндаже, дежурит у рации.

Пока на дворе подсыхает грязь, расцветают каштаны. Все ожидают, что по этому случаю попрут российские войска, вовсю идут учения. Предыдущего постояльца сменяет связист, приехавший в штаб по случаю учений. «Бэха» (так называют БТР) у него и его экипажа внушительная, увешанная динамической защитой (металлической решёткой, которая, если повезёт, отбрасывает снаряды). Парень показывает снятые на мобилку кадры с хранилища снарядов — огромной ямы, выкопанной в поле. «Оператор» ходит по краю и сплошным матом высказывает своё восхищение.

Говорит, что штаб в Волновахе — курорт по сравнению с иными штабами посреди леса, в которых ещё и соблюдается режим темноты после захода солнца.

Парень рассказывает быль о последствиях работы электронной разведки «сепаров». Сидит украинский солдат на посту. Вдруг ему на мобилку приходит СМС: «Я бы на твоём месте здесь не сидел». Солдат на всякий случай слезает с того места… И точно туда попадает снаряд.

Боец рассказывает о новейших рациях, которые привезли на учения, стоимостью по паре десятков тысяч гривен за штуку.

Пункт постоянной дислокации

Варто залишитися ночувати в казармі, як маєш нагоду послухати спогади солдатів про війну. Про сумні і веселі, а часом моторошні моменти. Мій співрозмовник у старому камуфляжі «дубок» з ентузіазмом розповідає бувальщини. Як влітку 2014-го він на передовій кадрив з колегою двох снайперок, а генерали й полковники паралельно давали поради і дарували коньяк для прискорення процесу. Примовляли: «Я ж дослужився до зірочок на погонах, так що слухай, що раджу». І їм з дівчатами пощастило.

Як водіям солдати давали гроші на спиртне, ті закупали його по селам і потім розвозили своїм «клієнтам». Одного разу якийсь начальник вилучив у водія куплені пляшки горілки, вистроїв їх уздовж кунга і сказав: «Хто хоче, беріть, але перед тим буду трахати по повній програмі».

Один запеклий пияк таки підійшов і попросив, сказавши, що йому дуже треба похмелитися. Начальник наказав сісти голою дупою на мурашник, а потім вже брати. Той сів. Начальник був вражений і сказав: «Я бачу, тобі все пофіг, бери вже».

Утім, невдовзі по цьому підрозділу почати стріляти серйозно, і стало не до горілки.

Про обстріли з «градів» та іншої важкої зброї це вже стандартні історії, в яких головна мораль — окопуйтесь. Дві найбільш незвичні історії такі.

По-перше, військовослужбці, звичайні контрактники, все ж були на Майдані на стороні уряду. Це ті самі водії численних ЗІЛ та інших машин, які перегороджували підходи до Кабміну і ВРУ. Не тітушки і не кровожерливі маніяки, а люди, які виконували наказ. Мій співрозмовник ночував в одній такій машині три місяці — грудень, січень і лютий. Каже, були прикомандировані до полку президентської охорони. Одягалися в цивільне. В туалет і голитися ходили просто до Кабміну і ВРУ. Під час подій 18-20 лютого всі втекли, а ті машини згинули десь на Майдані. Утім, нічого за це хлопцям не було, бо влада миттєво змінилася.

Співрозмовник каже, що наймоторошніше було, коли близько 400 повстанців підійшли з палицями і почали гатити по машинах. Такий собі психологічний пресинг. А навпроти — колона міліції, яка наставила зброю з гумовими кулями на майданівців. На початку березня 2014 р. цих військовослужбовців перевели по тривозі на схід.

І друга історія, яка запала в душу — раптово, про перевертня.

Коли підрозділ стояв у селі Гранітне Волноваського району влітку 2014, в лісополосі та полі довкола завелася якась «тварюка». На вигляд як людина, але вища і дуже швидка. Воно намотувало кола довкола табору. В приціл видно чудово, а через прилад нічного бачення — ні.

З’являлося «воно» стабільно пару разів на тиждень, особливо добре його було видно при повному місяці. Хлопці на блокпостах аж пити перестали. Повідомили командиру, той спершу не повірив — мовляв, бухати треба менше. Потім сам побачив і дещо офігів. Наказав стріляти на ураження.

«Тварюку» намагалися зняти декілька разів снайпери, але не вийшло. Причому була вона близько, метрів за 150.

Створіння нікого не вбило, але всім було страшно: а раптом воно зайде у табір?

Місцеві по це нічого не говорили — вони з солдатами взагалі майже не спілкувалися. Хлопцям відтоді були страшні не стільки сепаратисти з калашами, скільки ця істота. Про те, нерви у всіх були на межі, говорило й те, нічного виття вовків лякалися, бо в них «якийсь дивний акцент». Я був трохи вражений, що, потрапивши до армії, почув історії в стилі «Интересной газеты. Невероятное», якою зачитувався у дитинстві.

Цікаві тут казки на ніч.

***

Продолжение

Вам также может понравиться...